PROFILPELAJAR.COM

	Ігор Гогіль
Особисті дані
Повне ім'я	Ігор Михайлович Гогіль
Народження	14 лютого 1976 (48 років)
Зріст	179 см
Вага	71 кг
Громадянство	Україна
Позиція	нападник
Інформація про клуб
Поточний клуб	завершив кар'єру
Юнацькі клуби
	«Прикарпаття»; ВПУ-21 (Івано-Франківськ)
Професіональні клуби*
Тренерська діяльність**
	* Ігри та голи за професіональні клуби; враховуються лише в національному чемпіонаті.
	** Тільки на посаді головного тренера.

Ігор Михайлович Гогіль (нар. 14 лютого 1976) — український футболіст та тренер, виступав на позиції нападника.

Кар'єра гравця

Ранні роки

Футболом розпочав займатися ранніх років, грав у м'яч разом з однолітками. Потім записався до футбольного гуртка «Прикарпаття» при стадіоні «Кристал», перший тренер — Річард Гуцуляк. По завершенні 8-о класу загальноосвітньої школи вступив до івано-франківського ВПУ-21. У цьому навчальному закладі займався футболом під керівництвом Юогдана Дебенка^[1]. Під час навчання у ВПУ-21 виступав за команду юнаків 1976 року народження, яка представляла завод «Автоливаш» в чемпіонаті Івано-Франківської області. У сезоні 1992/93 років ця команда стала переможцем у юнацькій першості області^[1].

Перші роки у професіональному футболі

По завершенні навчання прийняв запрошення надвірнянського «Бескиду», який виступав у Перехідній лізі чемпіонату України. У цьому турнірі зіграв 14 матчів та відзначився 3-а голами^[1]. Проте за підсумком сезону «Бескид» посів 15-е місце (серед 18-и команд-учасниць) й згідно з регламентом змагання вибув до аматорського чемпіонату Україну. Проте Ігор залишився в команді й у першій частині сезону 1994/95 років зіграв у ньому 21 матч. Під час зимової паузи в чемпіонаті отримав запрошення від стрийської «Скали», за яку дебютував 8 травня 1995 року в програному (1:3) виїзному поєдинку 32-о туру Першої ліги проти «Хіміка». Гогіль вийшов на поле на 37-й хвилині, замінивши В'ячеслава Нужного^[2]. Загалом же в першій половині травня 1995 року зіграв два матчі за «Скалу», після чого залишив розташування команди. Після цього підписав контракт з «Хутровиком» (Тисмениця). Проте в складі цього клубу зіграв лише 36 хвилин у переможному (1:0) поєдинку проти «Олімпії ФК АЕС»^[3]. Цей матч виявився для Ігора єдиним у футболці «Хутровика».

Військова служба, виступи в ЦСКА та «Чорноморці»

Під час виступів у «Хутровику» отримав повістку до армії. Розпочинав службу у Львові. Виступав у чемпіонаті серед футбольних команд військових округів. Під час одного з таких матчів Ігора помітили тренери київського ЦСКА та запросили його до столиці^[1]. Дебютував за київських «армійців» 9 квітня 2006 року в переможному (2:1) виїзному поєдинку 25-о туру групи А Другої ліги проти жовквинського «Гарая». Гогіль вийшов на поле на 64-й хвилині, замінивши Миколу Ковальчука^[4]. Дебютним голом у футболці столичного клубу відзначився 17 квітня 1996 року на 58-й хвилині переможного (2:0) домашнього поєдинку 27-о туру групи А Другої ліги проти київського «Сходу». Гогіль вийшов на поле на 46-й хвилині, замінивши Миколу Ковальчука^[5]. У складі ЦСКА відіграв п'ять сезонів, разом з командою пройшов шлях з Другої до Вищої ліги чемпіонату України. У сезоні 1997/98 років разом з ЦСКА дійшов до фіналу кубку України, де «армійці» з рахунком 1:2 поступилися київському «Динамо». На два голи Андрія Шевченка «армійці» змогли відповісти на 65-й хвилині влучним ударом Василя Новохацького, який під час перерви замінив травмованого Ігора Гогіля^[6]^[1]. У складі ЦСКА у Вищій лізі зіграв 41 матч та відзначився 5-а голами, ще 8 матчів (2 голи) провів у кубку України. Також виступав за друголіговий фарм-клуб «канонірів» — ЦСКА-2. починаючи з сезону 1998/99 років втратив своє місце в першій команді (зіграв усього 2 матчі у Вищій лізі). Для отримання ігрової практики відправився в оренду до «Чорноморця», за який дебютував 31 липня 1998 року в переможному (6:0) домашньому поєдинку 1-о туру Першої ліги проти чернівецької «Буковини». Ігор вийшов на поле на 46-й хвилині, замінивши Ігора Жабченка^[7]. У складі «моряків» зіграв 15 матчів у Першій лізі та 2 поєдинки в кубку України. У другій половині сезону 1998/99 років повернувся до ЦСКА, але виступав виключно за другу команду «армійців». За ЦСКА-2 у Другій лізі зіграв 68 матчів (9 голів), ще 1 поєдинок провів у кубку України.

«Прикарпаття» та «Лукор»

Ще перебуваючи у Києві сподівався повернутися до «Прикарпаття»^[1]. Цей перехід відбувся під час зимової перерви сезону 1999/00 років. Дебютував за івано-франківську команду 18 березня 2000 року в переможному (1:0) домашньому поєдинку 16-о туру Вищої ліги проти одеського «Чорноморця». Гогіль вийшов на поле в стартовому складі, а на 69-й хвилині його замінив Володимир Ларін^[8]. Дебютним голом у футболці «прикарпатців» відзначився 8 квітня 2000 року на 33-й хвилині програного (1:2) виїзного поєдинку 19-о туру Вищої ліги проти київського ЦСКА. Ігор вийшов на поле в стартовому складі, а на 75-й хвилині його замінив Володимир Ларін^[9]. На той час «Прикарпаття» переживало фінансову кризу й прихід Ігора Гогіля не зумів допомогти івано-франківцям зберегти місце у Вищій лізі. Загалом же у складі івано-франківського клубу у чемпіонатах України зіграв 84 матчі та відзначився 13-а голами, ще 5 матчів провів у кубку України. У сезоні 2000/01 років виступав також за «Прикарпаття-2» у Другій лізі (12 матчів, 3 голи). А 30 вересня 2001 року зіграв усі 90 хвилин за бурштинський «Енергетик» в домашньому поєдинку проти львівського «Динамо»^[10]. З 2002 по 2003 рік провів 3 поєдинки (1 гол) за друголіговий калушський «Лукор».

Завершення професіональної кар'єри та виступи в аматорських клубах

Сезон 2003/04 років розпочав у «Спартаку», проте зігравши 1 матч у Першій лізі, перейшов до «Борисфена». Дебютував за бориспільський клуб 17 серпня 2003 року в переможному (1:0) домашньому поєдинку 6-о туру Вищої ліги проти київської «Оболоні». Ігор вийшов на поле на 32-й хвилині, замінивши Тараса Ковальчука, а на 90-й хвилині вже Ігора замінив Віталій Несін^[11]. З серпня по жовтень 2003 року за «Борисфен» зіграв 6 матчів у Вищій лізі та 1 поєдинок у кубку України. Окрім цього провів 2 матчі в Другій лізі за «Борисфен-2». Через численні травми змушений був завершити виступи на професіональному рівні.

Проте продовжив кар'єру на аматорському рівні. У 2004 році виступав в івано-франківському «Тепловику». Наступного року відіграв у «Лужанах». У 2006 році зіграв 1 матч в аматорському чемпіонаті України за «Цементник» (с. Ямниця). З 2012 по 2014 рік виступав в чемпіонаті Івано-Франківської області за «Благо» (Івано-Франківськ).

Кар'єра тренера

По завершенні кар'єри професіонального футболіста спробував себе на тренерському містку. У 2006 році очолив «Цементник» (Ямницю), з якою виграв чемпіонат та кубок області^[1].

З липня 2016 року працю старшим тренером-викладачем СДЮШОР «Прикарпаття» (Івано-Франківськ). Тренував групи футболістів 2003 та 2007 років народження^[1].

Зараз Ігор Гогіль працює тренером-селекціонером у івано-франківському "Прикарпатті"