З 1919 року служив у Червоній армії, у штабі 1-го стрілецького полку військ внутрішньої охорони. Того ж року був відряджений з лав Червоної армії в Народний комісаріат шляхів сполучення, де став працювати за попереднім фахом техніком-кресляром. У 1920 році за власним бажанням залишив займану посаду з тим, щоб продовжити навчання в галузі мистецтва. З 1922 року відвідував приватні студії Костянтина Юона та Абрама Архипова[3].
З 1924 року працював як художник-кіноплакатист в «Совкіно»[2].
Починаючи з середини 1920-х років працював в галузі кіноплаката:
«А. Судакевич» (1927);
«Останній візник Берліна» (1928);
«Третя дружина мулли» (1928);
«Гарячий принц» (1928);
«Старе і нове (Генеральна лінія)» (1929);
«120.000 в рік» (1929);
«Л. Орлова у фільмі „Веселі хлопці“» (1934);
«Цирк» (1936);
«Серця чотирьох» (1941),
«Оборона Царицина» (1948);
«Весна» (1949).
З 1960-х років виконував переважно політичні плакати.
Брав участь у Першій та Другій виставках кіноплаката в Москві (1925, 1926), ІІІ Міжнародній виставці декоративного мистецтва в Монці і Мілані (1927; отримав диплом) та інших.
Андрейканіч А. І. «Антологія українського плаката першої третини ХХ століття». — Косів: Видавничий дім «Довбуш», 2012. — 120 с.; іл. сторінка 31. [Архівовано 8 жовтня 2020 у Wayback Machine.]Андрейканіч А. І. «Антологія українського плаката першої третини ХХ століття». — Косів: Видавничий дім «Довбуш», 2012. — 120 с.; іл. сторінка 31.] ISBN 966-5467-23-4;
Андрейканіч А. І. «Українські майстри кіноплаката першої третини ХХ століття». — Косів: Видавничий дім «Довбуш», 2014. — 96 с.; іл. сторінка 23. [Архівовано 9 жовтня 2020 у Wayback Machine.]Андрейканіч А. І. «Українські майстри кіноплаката першої третини ХХ століття». — Косів: Видавничий дім «Довбуш», 2014. — 96 с.; іл. сторінка 23.] ISBN 966-5467-23-4.