Відомо про лист, направлений близько 700–705 років святим Альдхельмом королю Герайнту з вимогою, щоб церква Думнонії визнала доктрину Святого Престолу. Розбіжність між церквами спостерігалася в питаннях про день святкування Великодня і про форму тонзури у ченців.
Ймовірно, король Думнонії відкинув вимогу і поплатився за це вторгненням у свої володіння короля УессексаІне. У ряді битв з ним в 710 році Герайнт загинув і його корону успадкував його брат Ітел. Вважається, що саме після цієї битви та після смерті Герайнта Уессексом був завойований Девон, через що Думнонія фактично припинила існування, а натомість думнонські королі стали правити на невеличкому клапті землі обмеженим сучасним Корнуолом[1]. Тож Герайнт був останнім відомим королем єдиної Думнонії. В англосаксонських джерелах він був названий валлійським королем.
