горизонтальна зональність (зміна ґрунтів на рівнинах, головним чином в залежності від кількості і співвідношення тепла і атмосферної вологи);
висотна поясність (зміна ґрунтів з висотою в горах);
фаціальність і провінціальність ґрунтів — їх зміни, що спричинені переважно ступенем континентальності клімату;
ґрунтово-геохімічна провінціальність — зміни ґрунтів, пов'язані з тектоніко-літологічними умовами, зміна структур ґрунтового покрову.
Основні методи
порівняно-географічний (зв'язане вивчення ґрунтів і умов ґрунтоутворення на різноманітних територіях);
картографічний (складання ґрунтових карт різного масштабу).
З розвитком уявлень про елементарний ґрунтовий ареал і розробкою вчення про структуру ґрунтового покриву в географії ґрунтів почали використовувати методи статистики.
Сучасний стан
Географія ґрунтів створює наукову основу для якісної інвентаризації земельних угідь (з різною родючістю ґрунтів) і їх районування, що сприяє раціональному розміщенню сільськогосподарського виробництва.
Історичні аспекти
У Російській імперії географія ґрунтів виникла в кінці 19 століття в результаті праць В. В. Докучаєва, що створив вчення про фактори ґрунтоутворення, про горизонтальну і вертикальну зональність ґрунтів.
(англ.)ISRIC-WISE — Global data set of derived soil properties v. 3.0 — геоінформаційна база даних, до якої увійшла інформація по характеристиках ґрунтового покриву важливих для агроекологічного районування, оцінювання земель, моделювання розвитку сільськогосподарських культур, аналізу глобальних змін довкілля.
