Генріх-Вальтер Бронсарт фон Шеллендорфф
нім. Heinrich-Walter Bronsart von Schellendorff
Оберст фон Шеллендорфф — крайній ліворуч (Франція, червень 1944).
Народився	21 вересня 1906(1906-09-21)  Нойштреліц, Мекленбург-Передня Померанія, НДР
Помер	12 вересня 1944(1944-09-12) (37 років)  Шато-Сален
Країна	Німецький Райх
Діяльність	офіцер
Учасник	Друга світова війна
Військове звання	Генерал-майор
Рід	Bronsart von Schellendorffd
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Генріх-Вальтер Вільгельм Ернст Вівігенс Конрад Бронсарт фон Шеллендорфф (нім. Heinrich-Walter Wilhelm Ernst Wiwigens Konrad Bronsart von Schellendorff; 21 вересня 1906, Нойштреліц, Німецька імперія — 22 вересня 1944, Шато-Сален, Франція) — німецький воєначальник, генерал-майор вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям.

Представник знатного прусського роду спадкових військовиків. Син оберста Генштабу Прусської армії Генріха Діомеда Бронсарта фон Шеллендорффа (1873–1942) і його дружини Адольфіни, уродженої фон Боддін. 1 квітня 1924 року вступив в 6-й кінний полк. З 1 жовтня 1937 року — командир ескадрону свого полку, з 1 вересня 1939 року — кінного ескадрону 179-го розвідувального батальйону. Учасник Польської кампанії. З 11 листопада 1939 року — командир 36-го мотоциклетного батальйону 36-ї піхотної дивізії. Учасник Французької кампанії і Німецько-радянської війни. 10 грудня 1942 року переведений в резерв. З 1 лютого 1943 року — командир 13-го моторизованого полку 5-ї танкової дивізії. З 10 березня 1944 року — ад'ютант, з 10 травня 1944 року — 1-й ад'ютант штабу 8-ї армії. З 4 вересня 1944 року — командир 111-ї танкової бригади. Загинув у бою.

• Фанен-юнкер (1 квітня 1924)
• Фанен-юнкер-єфрейтор (1 липня 1925)
• Фанен-юнкер-унтерофіцер (1 листопада 1925)
• Фенріх (1 вересня 1926)
• Оберфенріх (1 серпня 1927)
• Лейтенант (1 квітня 1928)
• Оберлейтенант (1 лютого 1932)
• Ротмістр (1 жовтня 1935)
• Майор (1 січня 1941)
• Оберстлейтенант (8 квітня 1942)
• Оберст (1 серпня 1943)
• Генерал-майор (1 вересня 1944; посмертно заднім числом)

• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го і 3-го класу (12 років)
• Залізний хрест
  • 2-го класу (11 травня 1940)
  • 1-го класу (21 червня 1940)
• Нагрудний знак «За поранення» в чорному (15 травня 1940)
• Медаль «За Атлантичний вал» (11 липня 1940)
• Німецький хрест в золоті (24 травня 1942)
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (18 липня 1942)
• Нагрудний знак «За участь у загальних штурмових атаках» в сріблі (26 жовтня 1942)
• Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям
  • лицарський хрест (10 вересня 1943)
  • дубове листя (№394; 12 лютого 1944)

• Залесский К. А. Железный крест. Самая известная военная награда Второй мировой войны. — М.: Яуза-пресс, 2007. — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2
• Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939-1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
• Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941-1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X
• THOMAS, FRANZ & WEGMANN, GÜNTER, Die Eichenlaubträger 1940-1945, Biblio-Verlag, 1997.
• THOMAS, FRANZ & WEGMANN, GÜNTER, Die Ritterkreuzträger der Deutschen Wehrmacht 1939-1945, Biblio Verlag, Osnabrück, 1993.
• Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002
• Kwasny A., Kwasny G., Die Eichenlaubträger 1940-1945 (CD), Deutsches Wehrkundearchiv, Lage-Waddenhausen, 2001