«Гарячий сніг» (рос. «Горячий снег») — радянський односерійний художній фільм про Німецько-радянську війну, знятий у 1972 році за однойменним романом Юрія Бондарєва режисером Гавриїлом Єгіазаровим.
Сюжет
Фільм розповідає про один з епізодів битви на підступах до Сталінграда, а саме про Котельниковську оборонну операцію, у якій в повній мірі проявилися стійкість і сила духу радянських солдатів.
Під Сталінградом оточено 330-тисячне угрупування німецьких військ фельдмаршала Паулюса. Для розриву кільця Гітлер відправляє в бій добірні танкові частини — так званий «танковий кулак» під командуванням фельдмаршала Манштейна. Радянським військам віддано наказ за всяку ціну зупинити наступ.
Батарея під командуванням лейтенанта Дроздовського (Микола Єременко) після тривалого марш-кидка в грудневу холоднечу окопалася на піхотних позиціях дивізії полковника Дєєва (Вадим Спиридонов) для стрільби прямою наводкою. Попереду припинилися розриви, і настала тривожна тиша. Це означає, що німецькі танки прорвали оборону і рухаються на батарею. Після авіанальоту Ю-88 зав'язався кровопролитний бій. Убито багато бійців артилерійських розрахунків, медсестра, поранений комбат. Німецькі танки прорвалися через позицію батареї, але з великими втратами.
На наступний день армія генерала Безсонова (Георгій Жженов) перейшла в контратаку. Від батареї і стрілецького батальйону, які тримали оборону на плацдармі біля річки Мишкова, залишилося в живих лише сім бійців. Командувач армією генерал-лейтенант Бессонов вручає кожному з живих орден Червоного Прапора зі словами: «Спасибі за підбиті танки… Спасибі… Спасибі… Все, що можу».
Сюжет в деталях відрізняється від канонічного — деякі сцени, реалізовані в романі, у фільмі не знаходять втілення (наприклад, пошуки зниклої розвідувальної групи після танкової атаки; думки Кузнецова; вирізаний ряд побутових моментів).
У ролях
- Георгій Жжонов — Петро Олександрович Бессонов, генерал-лейтенант, командувач армією
- Анатолій Кузнецов — Віталій Ісайович Веснін, дивізійний комісар, член військової ради армії
- Вадим Спиридонов — Дєєв, полковник, командир дивізії
- Борис Токарєв — Микола Кузнецов, лейтенант, командир вогневого взводу
- Микола Єременко — Володимир Дроздовський, командир батареї, лейтенант
- Тамара Седельникова — Таня (в романі її звали Зоя), санінструктор
- Юрій Назаров — Уханов, старший сержант, командир гармати
- Араїк Бабаджанян — Давлатян, лейтенант
- Олексій Панькин — Чубариков, молодший сержант
- Валентин Грачов — Нечаєв, сержант
- Костянтин Тиртов — Рубін, їздовий
- Михайло Стрелков — Чібісов, артилерист
- Олександр Кавалеров — Сергуненков, їздовий
- Альберт Дорожко — Євстигнєєв, сержант
- Болот Бейшеналієв — Касимов
- Ігор Лєдогоров — Осін, полковник, начальник контррозвідки
- Харій Швейц — Тітков
- Олександр Зимін — Тарасенко
- Борис Сморчков — Вася, піхотинець
- Анатолій Ігнатко — Святкин, зв'язківець
- Владлен Бірюков — Скорик, старшина
- Олександр Аржиловський — Голованов, старшина
- Геннадій Корольков — Аржемачев, лейтенант
- Валентин Іванов — Божичко, майор
- Лев Золотухін — Яценко, генерал
- Олександр Воєводін — Бєлєнький, молодший лейтенант
- Борис Руднєв — розвідник
- Олександр Лебедєв — шофер полковника Осіна (в титрах не вказаний)
- Михайло Бочаров — полковник (в титрах не вказаний)
Знімальна група
Посилання
