Гартмут Шаде під час виступів за «Динамо». 1976 рік.
Пізніше Шаде виграв ще три чемпіонати і став триразовим володарем Кубка НДР. У сезоні 1979/80 він отримав важку травму і вже не міг виступати на колишньому рівні. Під час реабілітації Гартмут закінчив інститут, ставши вчителем фізкультури. Повернувшись на поле в сезоні 1981/82, Шаде грав ще два роки, а потім завершив кар'єру після закінчення сезону 1983/84. За 11 років він зіграв 198 матчів в Оберлізі, забивши 34 голи[1] і провів 35 матчів в єврокубках, забивши 5 голів.
У 1976 році Лаук у складі збірної поїхав в Монреаль на XXI літні Олімпійські ігри, на яких зіграв у чотирьох матчах своєї команди, забивши гол у фінальному переможному матчі проти збірною Польщі (3:1), завоювавши перші і єдині у своїй історії золоті олімпійські медалі.
Загалом протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 6 років, провів у її формі 28 матчів, забивши 4 голи[3].
Кар'єра тренера
Після закінчення ігрової кар'єри Шаде залишився у «Динамо», де спочатку став тренером з реабілітації, а у 1990 році — помічником головного тренера під керівництвом Райнгарда Гефнера. Незважаючи на успішну кваліфікацію до Бундесліги, обидва тренери були звільнені 3 червня 1991 року. Потім Шейд кілька років працював у галузі нерухомості, перш ніж повернутися в «Динамо», яке тоді вже виступало в Регіональній лізі «Нордост» і попрацював головним тренером з 1996 по 1998 рік.
З 1999 по березень 2001 року Шаде тренував резервну команду «Мюнхен 1860».
