Гамалія Іван Андрійович

Гамалія Іван Андрійович
Прапор
Прапор
 Генеральний суддя (виконувач обов'язків)
1733 — 1735
Прапор
Прапор
 Миргородський полковник (наказний)
1750 — 1752
Прапор
Прапор
 Генеральний підскарбій (виконувач обов'язків)
1761 — 1761
 
Народження: 6 грудня 1699(1699-12-06)
Смерть: 21 березня 1766(1766-03-21) (66 років)
село Борщів
Країна: Гетьманщина
Рід: Гамалії
Батько: Гамалія Андрій Андрійович (? — 1706)
Шлюб: Анненкова Марта Іванівна (? — бл. 1747)
Діти: Михайло (? — бл. 1725), Олена (Полетика), Микола (1734—1775)
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гамалія.

Гамалія Іван Андрійович (6 грудня 1699 — 21 березня 1766) — представник українського козацько-старшинського роду Гамалій, бунчуковий товариш (1720—1744 рр.), учасник обрання гетьманом Данила Апостола 1 (12) жовтня 1727 року у Глухові, виконувач обов'язків Генерального судді (1733—1735 рр.), наказний миргородський полковник (1750—1752 рр.).

Служба

Бунчуковий товариш

Більше двадцяти років (з 1720 до 1744 року) ніс службу в ранзі бунчукового товариша в Стародубському полку, як і його батько. В цей час їздив з гетьманом Д. Апостолом до Москви (1728 р.), брав участь у межувальній комісії (1733 р.) У 1733—1735 роках виконував обов'язки Генерального судді. Брав участь в Хотинському поході під час російсько-турецької війни 1735—1739 рр.[1]

Учасник церемонії обрання гетьмана

Під час обрання гетьмана Данила Апостола 1 (12) жовтня 1727 року у Глухові ніс гетьманський значок на урочистій церемонії.[2]

Генеральна канцелярія

У 1744 році отримав звання полковника. З 1750 по 1752 роки був наказним Миргородським полковником. В 1761 році виконував обов'язки Генерального підскарбія.

Вийшов у відставку у званні генерального судді у 1762 році.[1]

Сімейні зв'язки

І.Гамалія — онук стародубського полковника Михайла Миклашевського (по матері Анастасії).

Був одружений з донькою московського полковника і путивльського поміщика Івана Анєнкова Марфою.

Після смерті першої дружини І.Гамалія одружився вдруге на вдові графа Гаврила Івановича Владиславича-Рагузинського та доньці бунчукового товариша — Ганні Іванівні Бороздні, у якої також були великі маєтки.

Земельні володіння

Станом на 1747 рік володів:

  • д. Чехівка 7 малогрунтових дворів, 8 людей в «расходах», 2 вибули;
  • мав двір і шинок у с. Семенівка Конотопської сотні;
  • приїжджий двір у Глухові;
  • шинок у с. Крутьки;
  • приїжджий двір у с. Сари і 2 підданих.

У 1748 році вів суперечку за спадщину брата Григорія з його вдовою.[3]

Помираючи, Іван Гамалія заповідав другій своїй дружині Чеховку і Юдинов; Сем'янівка й путивльські маєтки відійшли старшому його сину Михайлу; другий син Івана Андрійовича Гамалії — Микола — помер в юності, а дочка Олена була одружена з відомим Григорієм Андрійовичем Полетикою (1725—1784), який отримав за дружиною маєтки її матері.[4]

Джерела

  • Довідник з історії України
  • Модзалевский В. Л. Малороссийский родословник.— К., 1908.— т. 1 (рос.)

Примітки

  1. ↑ а б Заруба В. М. Козацька старшина Гетьманської України, (1648—1782 рр.): персон. склад та родинні зв'язки / В. М. Заруба. — Дніпропетровськ. : ЛІРА, 2011. — 931 с.
  2. ↑ Апанович О. Ще одне джерело з історії України XVIII сторіччя [Електронний ресурс] / Олена Апанович // Україна. Наука і культура: щорічник. — К., 1989. — Вип. 23. — С. 213—231.– Режим доступу : http://izbornyk.org.ua/chernlet/chern05.htm [Архівовано 4 квітня 2016 у Wayback Machine.].  — Назва з екрана.
  3. ↑ Кривошея В. В., Кривошея І. І., Кривошея О. В. Неурядова старшина Гетьманщини. — К.: «Стилос», 2009. — С. 77.
  4. ↑ http://uk.rodovid.org/wk/206681 Родовід[недоступне посилання з травня 2019]