ГЕС Росоне
45°26′09″ пн. ш. 7°25′06″ сх. д. / 45.435833333333° пн. ш. 7.4183333333333° сх. д. / 45.435833333333; 7.4183333333333
Країна	Італія
Стан	діюча
Річка	Орко та її притоки
Початок будівництва	1925
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів	1928 (Черезоле)
Основні характеристики
Установлена потужність	185  МВт
Середнє річне виробництво	250 (Черезоле), 200 (Телессіо — Еуджо), 8 (Сан-Лоренцо)  млн кВт·год
Тип ГЕС	дериваційна
Розрахований напір	813 (Черезоле), 1217 (Телессіо — Еуджо), 254 (Сан-Лоренцо)  м
Характеристики обладнання
Тип турбін	Пелтон
Кількість та марка турбін	2 Voith (Черезоле), 2 Andritz (Телессіо — Еуджо)
Витрата через турбіни	2х7 (Черезоле), 2х4 (Телессіо — Еуджо)  м³/с
Кількість та марка гідрогенераторів	2х60 МВА (Черезоле), 2х49 МВА (Телессіо — Еуджо)
Потужність гідроагрегатів	2х49,3 (Черезоле), 2х41,2 (Телессіо — Еуджо), 1х4,3 (Сан-Лоренцо)  МВт
Основні споруди
Тип греблі	гравітаційна (Черезоле), арково-гравітаційна (Телессіо)
Висота греблі	52 (Черезоле), 80 (Телессіо)  м
Довжина греблі	302 (Черезоле), 515 (Телессіо)  м
ЛЕП	132 + 220
Власник	IREN
ГЕС Росоне
Мапа

ГЕС Росоне  (італ. Centrale idroelettrica di Rosone) — гідроелектростанція на північному заході Італії, в долині Валле-д'Орко біля кордону з Францією. Розташована між ГЕС Вілла та ГЕС Бардонетто, входить до складу каскаду на річці Орко, яка дренує центральну та східну частину Грайських Альп і впадає зліва в По (басейн Адріатичного моря).

Подача ресурсу на станцію Росоне організована одразу з кількох напрямків:

• На західному напрямку, вище за течією Орко, розташована гравітаційна гребля Черезоле висотою 52 метри та довжиною 302 метри, яка утримує водосховище об'ємом 34 млн м³. При подачі води звідси створюється напір у 813 метрів. Саме з цієї греблі, спорудженої у 1925—1929 роках, почався розвиток комплексу Росоне^[1].
• На північний захід від машинного залу, у верхів'ї П'янтонетто (ліва притока Орко), в 1955 році звели бетонну арково-гравітаційну греблю Телессіо висотою 80 метрів та довжиною 515 метрів^[2], яка утримує 23 млн м³ води. При роботі на ресурсі з цього напрямку напір досягає 1217 метрів. Також можна відзначити, що через ГЕС-ГАЕС Telessio зазначене сховище сполучене зі ще однією водоймою — Вальсоера.
• На північний схід від машинного залу, у верхів'ї Еуджо (інша ліва притока Орко), споруджене водосховище об'ємом 5 млн м³, рівень поверхні якого лише трохи поступається показнику водосховища Телессіо — 1900 та 1917 метрів НРМ відповідно.
• Північніше від машинного залу, між ним та водосховищем Телессіо, у 1990-х облаштували водозабір із П'янтонетто в районі Сан-Лоренцо, який забезпечує подачу ресурсу з напором 254 метри.

До машинного залу, спорудженого біля впадіння П'янтонетто в Орко, сходяться три дериваційні тунелі:

• Споруда від Черезоле, яка прямує через гірський масив на вододілі Орко та П'янтонетто і на своєму шляху приймає додатковий ресурс з кількох лівих приток Орко.
• Тунель від Телессіо, який прокладений з другого боку від Piantonetto, через вододіл між нею та Еуджо. Ця споруда отримує додатковий ресурс з кількох лівих приток П'янтонетто, а також із водосховища Еуджо.
• Коротка дериваційна споруда від водозабору Сан-Лоренцо.

На воді з Черезоле працюють дві турбіни потужністю по 49,3 МВт, які виробляють приблизно 250 млн кВт·год електроенергії на рік. Для напрямку Телессіо — Еуджо використали дві турбіни потужністю по 41,2 МВт, котрі видають 200 млн кВт·год. Нарешті, на водозаборі Сан-Лоренцо працює одна турбіна потужністю 4,3 МВт, що виробляє 8 млн кВт·год електроенергії. В усіх випадках використовують ковшеві турбіни типу Пелтон.

Видача продукції відбувається по ЛЕП, що працюють під напругою 132 та 220 кВ^[3][4][5].