Вітлокіт

Вітлокіт
Загальні відомості
Статус IMAчинний (успадкований, G)[d][1]
АбревіатураWht[2]
Хімічна формулаCa₉Mg(PO₄)₆(PO₃OH)
Nickel-Strunz 108.AC.45[3]
Dana 838.3.4.1
Ідентифікація
Сингоніятригональна сингонія[4]
Просторова групаspace group R3cd
Колір рисибілий
Інші характеристики
Названо на честьHerbert P. Whitlockd[5]
Типова місцевістьPalermo No. 1 mined[5]
CMNS: Вітлокіт у Вікісховищі

Вітлокіт — рідкісний мінерал із класу мінералів «фосфати, арсенати та ванадати».

Загальний опис

Він кристалізується в тригональній кристалічній системі з хімічним складом Ca9(Mg, Fe)[PO3OH|(PO4)6][6] і зазвичай розвиває пластинчасті або ромбоедричні кристали, а також зернисті мінеральні агрегати та мікрокристалічні кірки. Також можливе утворення печерних перлин. Видимі поверхні кристалів мають скляний або смоляний блиск, а кіркові утворення більш матові.

Чистий вітлокіт безбарвний і прозорий. Однак він може виглядати білим через багаторазове заломлення світла через полікристалічні утворення або дефекти конструкції ґратки і може набувати сірого або жовтуватого кольору через сторонні домішки, відповідно зменшуючи прозорість. Однак колір лінії завжди білий.

Маючи твердість за Моосом 5, вітлокіт є одним із мінералів середньої твердості, який можна подряпати ножем, подібно до еталонного мінералу апатиту.

Див. також

Примітки

  1. ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
  2. ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
  3. ↑ Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
  4. ↑ mineralienatlas.de
  5. ↑ а б Frondel C. Whitlockite: a new calcium phosphate, Ca₃(PO₄)₂ // Am. Mineral. — Mineralogical Society of America, 1941. — Vol. 26, Iss. 3. — P. 145–152. — ISSN 0003-004X; 1945-3027
  6. ↑ Hugo Strunz, Ernest H. Nickel: Strunz Mineralogical Tables. 9. Auflage. E. Schweizerbart'sche Verlagsbuchhandlung (Nägele u. Obermiller), Stuttgart 2001, ISBN 3-510-65188-X.