Місто засноване в 1685 році (за іншими джерелами в 1682 році) старовірами — біженцями з центральної Росії. У XVII столітті територія Вітки входила до складу Речі Посполитої і перебувала поруч з російським кордоном. На острові Вітка на річці Сож і в селі Вітка утворився центр російського старообрядства, що зазнали гонінь світською і церковною владами Росії.
На початку XVIII століття Вітка стала одним з головних місць зосередження попівців, яких у той час тут нараховувалося до 4 тисяч. Було засновано декілька монастирів і скитів. У 1730-х у місті з прилеглими слободами жило до 40 тисяч осіб.
У XVIII столітті у Вітці сформувалися особливості техніки іконопису (так звана «вітківська ікона») і оформлення рукописної книги, склалася самобутня школа вітківського різьблення по дереву.
До Вітки двічі (в 1735 і 1764 роках) направлялися з Росії каральні війська для «вигнання» старовірів назад у Росію. Війська спалили місто, більшість жителів було виселено в східні губернії Росії.[3]
З 1919 року Вітка в складі Гомельського повіту РРФСР, з 1925 року має статус міста, з 1926 року в складі БРСР, з 8 грудня 1926 року стала центром району. В 1939 році у Вітці нараховувалося 6 тисяч жителів.
З 18 серпня 1941 року по 28 вересня 1943 року місто було окуповане німецько-фашистськими військами, жертвами яких стали 656 мешканців Вітки і Вітківського району.
У 1969 році населення Вітки становило 6,2 тисячі жителів.
Герб Вітки затверджений 17 квітня2004 року рішенням № 19 Вітковскої Ради депутатів і внесений у гербовий матрікул Республіки Білорусь (№ 64). Являє собою іспанський щит, у червоному полі якого зображена срібна літера W. Літера W є елементом герба колишніх власників міста Халецьких, крім того, символізує першу літеру назви міста.
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вітка
