PROFILPELAJAR.COM

Вілла Ротонда
Вілла Ротонда
	45°31′53″ пн. ш. 11°33′37″ сх. д. / 45.531524° пн. ш. 11.560268° сх. д.
Країна	Італія
Розташування	Віченца
Тип	villa venetad; palazzo museumd і private museumd
Площа	625 квадратний метр
Стиль	Архітектура Відродження
Архітектор	Андреа Палладіо і Вінченцо Скамоцці
	Вілла Ротонда Вілла Ротонда (Італія)
	Медіафайли у Вікісховищі

Вілла Ротонда (італ. La Rotonda) — заміська споруда архітектора Палладіо, що вважається зразком вілли в стилі класицизм чи його різновиду — палладіанства.

Побудова і назва

Замовником споруди був Паоло Альмеріко, чиновник з Ватикану у відставці. Вілла побудована на пагорбі поблизу міста Віченца.

Саме будівництво закінчено у 1561 році. Палладіо не встиг добудувати віллу і її закінчував інший архітектор — Вінченцо Скамоцці. Саме Скамоцці належить кругла баня, що вінчає будівлю і є великим архітектурним ліхтарем для освітлення заокругленої вітальні. Віддалено це рішення нагадує давньоримську ротонду храму Пантеон у Римі.

У Венеції доба Відродження затрималась довше, ніж в інших мистецьких центрах Італії. Тому ясну і строго симетричну композицію Вілли Ротонда відносять до будівель Відродження, хоча вона виникла в оточенні маньєризму, що співіснував разом з пізнім венеціанським Відродженням.

Водночас симетричні, виглажені фасади вілл Палладіо (Вілла Ротонда також), стали зразками для нової течії в європейській архітектурі — класицизму і його різновиду — палладіанства.

За прізвищами власників і йдуть назви вілли — Альмеріко, Капра, Вальмерана, що некоректно. Бо сто власників дадуть 100 назв єдиному й незмінному об'єктові.

Впливи зразка

Віллу досить швидко оголосили зразком, тим паче що вона стала першою побудовою з використанням храмових елементів давньоримської архітектури в приватному будівництві і досить гармонійним поєднанням з навколишнім середовищем. Цьому слугували портики на фасадах вілли, широкі сходи, пірамідальна побудова об'ємів, що завершувалась невисоким куполом.

До вілли, як і до міста Віченца, почалося паломництво. Декілька європейських архітекторів прибували сюди заради знайомства й вивчення будівель Палладіо. Некритично сприйняті ідеї призвели до механічного запозичення прийомів Палладіо і перенесення їх в інші географічні зони, несприятливі для настанов Палладіо. Архітектурний спадок Палладіо став для інших архітерторів ознакою причетності до уславлених зразків і покажчиком ерудиції.

Особливе поширення ідеї Палладіо мали в двох імперіях — у Російській наприкінці 18 століття і в Британській. В останній дійшли до повного копіювання Вілли в садибах лорда Барлінгтона (Чізвік), у садибі графа Вестморленда (Мереворт — Касл). Копії відрізнялися лише більшим куполом і меншим використанням скульптур на фасадах. Вілла Ротонда стала зразком і для побудови церкви Св. Софії поряд з Царським Селом. Декілька споруд з використанням образу Вілли Ротонда побудовані і в США.

Тобто архітектурний зразок почав використовуватись у різних якостях, не змінюючи своєї структури. Ідея досягла кінцевого пункту свого розвитку і завмерла.

Оцінки 200 — 400 років потому

Критичний аналіз творчого спадку Палладіо і його послідовників почався вже наприкінці 18 століття. Особливо логічними були аналіз і критика з боку архітектора і реставратора готичних споруд на ім'я Віолле ле Дюк (1814 — 1879) з Франції.

Віолле ле Дюк глянув на спадок Палладіо з висот надзвичайних досягнень французької архітектурної школи, досить несхожої на уславлену італійську, палко закохану в давньоримську античність. Він сам зробив подорож до Італії, де вивчав споруди Палладіо і його послідовників. Його рішучі висновки мав вже лист, де він писав:

Я відбув в Італію, повний думок про Палладіо, яким нас довго годували в майстерні. Я не можу вам передати, яким було моє розчарування, коли я побачив архітектуру цього майстра… Кажу без сорому, що знайшов Палладіо, Сансовіно та Віньолу більш ніж нудними. Їхні споруди, на мій погляд, суміш античності і рококо, і все це холодне і полишене характеру (індивідуальності). Вони хотіли систематизувати Відродження, а замість цього зробили профанацію (спрощення).

Йому, представнику французької архітектурної школи, після романської і готичної архітектури, після архітектурного буму 17 століття було що з чим порівнювати. Найкращі зразки архітектури Франції якраз мали і характер, і індивідуальність, і різноманітність, і потенції до подальшого розвитку. Було і могутнє теоретичне підґрунтя в творах попередника ще 17 століття (Франсуа Блондель).

Рішучі висновки Віолле ле Дюка були підтримані як споживачами архітектури класицизму, так і архітекторами, що втомилися від постійних і монотонних портиків, колон, трикутних фронтонів, виглажених стін з аскетичними і нечастими деталями. Так, офіційно підтриманий класицизм (імператорами Наполеоном у Франції, Олександром І і Миколою І в Російській імперії) почав викликати спротив, що зростав.

В Росії класицизм навіть рішуче пов'язали з владною тиранією того часу. Світлі античні образи в архітектурі тепер набули свого первинного, імперського звучання, як це й було в Стародавньому Римі з його войовничою величчю, жорстокістю, неповагою до кожної особистості в суспільстві.

Свої висновки зробив і кандидат архітектури Кириченко Є. І. : (російською)

Жестокая регламентация строительства 2-й половины 18 - 1-й трети 19 вв. - обязательность строительства по утверждённым образцам, правила размещения домов на участке, размеры и даже стандартная окраска стен - впервые соотнесены декабристами с деспотизмом и насилием, направленными на унификацию личности, вызывают в середине 19 в. всеобщее недовольство, рождая ответное и столь же сознательное стремление к многообразию, заставляют применять мало известные и непопулярные ранее архитектурные формы.

Відносне панування ордерної архітектури з 1830-х років припиняється, починається період романтизму і далі — еклектики.

У 20 столітті і класицизм почав сприйматися вартим уваги і збереження, незважаючи на всі свої недоліки. Вілла Ротонда отримала статус пам'ятки Всесвітнього надбання ЮНЕСКО.

Див. також

Примітки

↑ ^а ^б archINFORM — 1994.
d:Track:Q265049
↑ ^а ^б Indagine sui musei e le istituzioni similari — 2024.
d:Track:Q124818240

Джерела

James S. Ackerman: The villa. Form and Ideology of Country Houses. London 1995.
Reinhard Bentmann, Michael Müller: Die Villa als Herrschaftsarchitektur. Eine kunst- und sozialgeschichtliche Analyse. Hamburg 1992.
Kornelia Imesch: Magnificenza als architektonische Kategorie. Individuelle Selbstdarstellung versus ästhetische Verwirklichung von Gemeinschaft in den Villen Palladios und Scamozzis. Oberhausen 2003.
Kurt Jauslin: Ein Haus für Canonicus Almerigo. Palladios Villa Rotonda als Rekonstruktion des Ästhetischen. Dortmund 1995.
Wolfram Prinz: Schloss Chambord und die Villa Rotonda in Vicenza. Studien zur Ikonologie. Berlin 1980.
«Памятники отечества», № 2, 1982 (рос)
Саваренская Т. Ф. « Западноевропейское градостроительство 17-19 вв», М, Стройиздат, 1987 (рос)