Віленський Ґаон

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Залман.
Віленський Ґаон
івр. אליהו בן שלמה זלמן Редагувати інформацію у Вікіданих
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Прізвиськоהגר"א і הגאון מווילנה Редагувати інформацію у Вікіданих
Псевдоהגר״א Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився23 квітня 1720(1720-04-23)[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Селець[d], Берестейське воєводство, Велике князівство Литовське, Річ Посполита Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер9 жовтня 1797(1797-10-09)[1][2] (77 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Вільнюс, Російська імперія[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняВільнюс, Нове єврейське кладовище, біля цвинтаря Sudervė
КраїнаРіч Посполита
 Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьрабин, Посек Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьфілософія Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомі учніChaim of Volozhind Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовіврит Редагувати інформацію у Вікіданих
Конфесіяортодоксальний юдаїзм Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриAbraham, brother of the Grad Редагувати інформацію у Вікіданих

рабі Еліягу бен Шломо Залман (івр. ר' אליהו בן שלמה זלמן), (їд. דער װילנער גאון Der Vilner Goen), (пол. Gaon z Wilna, Gaon Wileński), або Еліягу з Вільна, або за його єврейським акронімом גְּרָ"א (ҐРА — "Ґаон Рабейну Елійагу": "Наш великий вчитель Еліягу"), також відомий як Вільна Ґаон[3] або Ґаон із Вільна (івр. הגאון מווילנה); нар. 23 квітня 1720(17200423) — пом. 9 жовтня 1797 — рабин, кабаліст і громадський діяч, один з видатних духовних авторитетів ортодоксального єврейства, математик. Слово «Ґаон» у перекладі з івриту означає «геній».

Біографія

Народився в родині відомих рабинів у невеликому містечку Селець в околицях Берестя. Його дідом був рабин Мойше Рібкес — автор коментарів до Шулхан Арух — «Беер га-ола»[4]. Був дуже здібною дитиною. До чотирьох років вивчив напам'ять Танах. До 7 років навчався у рабина Моше Маргаліота з Кейдани, автора книги «Пнів Моше», потім до самої старості вчився самостійно, позаяк жоден вчитель не міг його вже навчати.

У 18 років одружився, потім почав мандрувати по єврейських громадах, що було звичаєм, характерним для видатних рабинів. Ще до того, як досяг 20-річного віку, обговорював з равинами найскладніші проблеми Галахи. Під час своїх скитань відвідав такі найбільші центри єврейської і світової вченості, як Берлін, Прага, Амстердам, де зміг зустрітися з найбільшими рабинами і знайти рідкісні рукописи. У 1745 році оселився у Вільні і поступово став набувати розголосу в єврейському світі як видатний рабин покоління.

Вул. Жидівська (Žydų gatve[5]) у Вільнюсі, довоєнна світлина (1926-33 рр.). Східний фасад Великої Синагоги. Місце зйомки - приблизно біля будинку № 8 (вже неісн.), де, як вважається, жив Ґаон[6].

1755 року під час суперечок між рабинами Йонатаном Ейбешюцем і Яковом Емден, перший апелював до його думки. Від 1760 року зібрав навколо себе видатних учнів, яким почав передавати частину своїх знань, в подальшому вони розвинули ідеї вчителя, відкривши єшиви і створивши громади по його принципам. Серед них особливо виділявся р. Хаїм з Воложина. Хоча Еліягу бен Шломо Залман не займав офіційної посади рабина, проте він отримував платню від громади на потреби своєї сім'ї і єшиви.

Віленський Ґаон різко критикував хасидський рух, який зароджувався в цей період. Він засуджував їх зраду єврейської традиції і зневагу до людей, що вивчають Тору (які вважаються елітою в єврейських колах). При спробі хасидів дійти до примирення в 1772—1777 роках відмовився навіть зустрітися з делегацією найбільших хасидських лідерів. Віленський Ґаон незабаром оголосив проти них «херем» (тобто бойкот), що частково зупинило розвиток хасидизму в Литві. У 1780 році зробив спробу еміґрувати в Ерец-Ісраель, але з незрозумілих причин повернувся назад, коли досяг Кенігсберга.

Ґаон помер у Сукот 1797 року, незабаром після введення російських військ до Литви. Був похований на єврейському кладовищі у передмісті Шніпішкес на правому березі Вілії (Няріса), навпроти Замкової гори і гирла Вільні. Кладовище було закрито в 1930 році, а в 1949—1950 роках — ліквідовано[7]. Двічі перепохований – на колишньому новому єврейському кладовищі Ужупіса, коли ж і його було знищено у 1961-1963 р.[8], новий мавзолей було встановлено на новому єврейському цвинтарі Судервє (район Шешкінє)[9].

У склепі Ґаона перепоховані останки його дружини та сина, а також прах графа Валентина Потоцького, який відрікся від християнства та прийняв юдаїзм 1749 року[10]. В склепі Ґаона віряни залишають записки з молитвами до Б-га.

Засновник видавничого дому Брокгауз-Єфрон Ілля Єфрон є правнуком Ґаона.

Суспільний вплив

Погляди Віленського Ґаона лягли в основу сучасного юдаїзму. Його учні створили сучасну систему єврейської освіти. Він заохочував учнів вивчати природничі науки, та перекладав посібники з геометрії їдишем та івритом; зокрема, постановив р. Баруху Шику[en] із Шклова перекласти Евклідові математичні праці івритом.

Віленський Ґаон вніс зміни і поправки в ашкеназький молитовник. Велика його роль в плані ставлення до змін традицій; рав. Еліягу виступав за повне підпорядкування законам Шульхан Арух. У всіх диспутах, які велися за ці 250 років проти хасидизму, завжди апелювали до поглядів і діяльності Ґаона.

Великий вплив Ґаона і на повернення євреїв в землю Ізраїлю, коли він виступав як перший передвісник репатріації у новий час. Він послав своїх учнів з сім'ями в Ерец-Ісраель, і їх нащадки склали основне ядро єврейських жителів Єрусалима XIX століття, ще до початку сучасного руху євреїв за повернення в землю своїх предків. Ґаона вважають своїм батьком-засновником і релігійні сіоністи.

Пам'ятник Віленському Ґаону перед місцем, де розташовувалася Велика Синагога

Учні

  • Хаїм з Воложина
  • Гілель з Шклова
  • Менахем Мендель з Шклова
  • Менаше з Іллі

Книги

Пам'ять

Вулиця Ґаона (Gaono gatvė)[13] у Вільнюсі. Ліворуч - ресторан та готель Stikliai.

Ім'я Ґаона носять Державний єврейський музей і одна з вулиць (вулиця Ґаона; лит. Gaono gatvė[13]) у Вільнюсі.

А також одна з вулиць в місті Рішон-ле-Ціон (Ізраїль).

Примітки

  1. ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #119183706 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б в SNAC — 2010.
  3. ↑ Yaniv, Samuel (Rabbi) (17 квітня 2010). The Vilna Gaon and his Vision of Redemption. Bar Ilan University. Архів оригіналу за 23 березня 2017. Процитовано 19 травня 2012.
  4. ↑ Элияху бен Шломо Залман // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)
  5. ↑ Žydų gatvė | Vilniuje | Jewish Heritage. Jewish Heritage Lithuania (lt-LT) . 22 березня 2020. Процитовано 27 липня 2023.
  6. ↑ Gaon Monument | Go Vilnius. www.govilnius.lt (англ.). Процитовано 27 липня 2023.
  7. ↑ Аграновский Г., Гузенберг И. Литовский Иерусалим. Краткий путеводитель по памятным местам еврейской истории и культуры в Вильнюсе. — Вильнюс : Литуанус, 1992. — С. 64—65. — 3000 екз.
  8. ↑ Užupis Jewish Cemetery to Be Declared National Protected Site – Lithuanian Jewish Community (амер.). 29 лютого 2016. Процитовано 27 липня 2023.
  9. ↑ The Mausoleum of Vilna Gaon and his family | Jewish heritage. Jewish Heritage Lithuania (брит.). 10 серпня 2020. Процитовано 27 липня 2023.
  10. ↑ Who is Buried in the Vilna Gaon's Tomb?. Association of Jews of Vilna and vicinity in Israel (амер.). Процитовано 27 липня 2023.
  11. ↑ Goodreads. Goodreads (англ.). Процитовано 27 липня 2023.
  12. ↑ Ayil Meshulash.
  13. ↑ а б Gaono gatvė Vilniuje - Vilniaus katalogas. vilnius21.lt. Процитовано 27 липня 2023.
Зображення рабина Це незавершена стаття про рабина.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.