PROFILPELAJAR.COM

	Віктор Лютце; Viktor Lutze
	Віктор Лютце
	Начальник штабу СА
	Начальник штабу СА
30 червня 1934 — 3 травня 1943
Попередник:	Ернст Рем
Спадкоємець:	Вільгельм Шепман
Народження:	28 грудня 1890; Бефергерн, провінція Ганновер, Німеччина
Смерть:	2 травня 1943 (52 роки); Потсдам (офіційна версія) ; Кортеліси (альтернативна версія)
Причина смерті:	автомобільна аварія
Країна:	Третій Райх
Партія:	Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
	Військова служба
Роки служби:	1912—1943
Звання:	Обергруппенфюрер СС
Битви:	Перша Світова Війна; Друга Світова Війна
	Німецький орден
Почесний партійний знак «Нюрнберг 1929»	Німецький кінний знак
	Медіафайли у Вікісховищі

Віктор Лютце (28 грудня 1890(1890-12-28), Бевергерн^d, Королівство Пруссія — 2 травня 1943(1943-05-02), Потсдам) — обергрупенфюрер СА, керівник штурмових відділів націонал-соціалістичної партії, особистий друг Адольфа Гітлера. Загинув в автокатастрофі 1 травня 1943 року неподалік від Потсдама.

Біографія

Син ремісника. Після закінчення Рейнської гімназії працював на пошті. У жовтні 1912 року вступив солдатом в 55-й піхотний полк. Учасник Першої світової війни, командир роти; був важко поранений (втратив ліве око) і в 1919 році демобілізований через поранення. За бойові заслуги нагороджений Залізним хрестом 1-го і 2-го класу; капітан.

Працював в торгівлі в Ельберфельді, входив в Німецький народний шуцбунд, засновник і керівник бойової організації «Товариство Шилле» (нім. Kameradschaft Schill), яка активно брала участь в антифранцузькому русі в Рурі. У 1922 році вступив в НСДАП (квиток № 84). З 1923 року член СА. З 1925 року керівник СА та заступник гауляйтера Рура. З 1928 року — керівник СА Рурської області, з 1930 вищий командир СА на Півночі, з 1931 року — командир групи СА «Рур». У 1931 році обраний депутатом Рейхстагу від Південного Ганновера — Брауншвейга. З 20 лютого 1933 керівник VI обергруппи СА зі штаб-квартирою в Ганновері. З березня 1933 року — поліцей-президент (керівник поліції) Ганновера. З 25 березня 1933 року — обер-президент Ганновера. З вересня 1933 року — прусський державний радник.

Нагороди

Перша світова війна

Залізний хрест 2-го і 1-го класу
Військовий хрест за героїчний вчинок (Ліппе)
Хрест «За військові заслуги» (Ліппе)
Хрест «За вірну службу» (Шаумбург-Ліппе)
Орден дому Ліппе
- Почесний хрест 3-го класу з мечами
- Офіцерський хрест з мечами
Срібний нагрудний знак «За поранення»

Міжвоєнний період

Почесний партійний знак «Нюрнберг 1929»
Німецький кінний знак в бронзі
Знак учасника зльоту СА в Брауншвейзі 1931
Почесний хрест ветерана війни з мечами
Пам'ятна військова медаль (Угорщина) з мечами
Пам'ятна військова медаль (Австрія)
Німецький Олімпійський знак 2-го класу
Знак члена Імперського сенату культури (1936)
Почесна пов'язка СА
Почесний кинджал СА
Бойова руна
Великий хрест Почесного знаку Німецького Червоного Хреста з дубовим листям
Кавалер Великого хреста ордена Святих Маврикія та Лазаря (Італія)
Кавалер Великого хреста ордена Корони Італії
Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938»

Друга світова війна

Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами
Медаль «За вислугу років в НСДАП» в золоті, сріблі та бронзі (25 років)
Німецький Орден (№4; 7 травня 1943) — нагороджений посмертно.

Джерела

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Віктор Лютце

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Віктор Лютце

Володимир В'ятрович, Роман Грицьків, Ігор Дерев'яний, Руслан Забілий, Андрій Сова, Петро Солодь. УПА. Історія нескорених. Львів. — ЦДВР. 2007. — 281 с.
Lumsden R., Medals and Decorations of Hitler's Germany, Airlife, Shrewsbury, 2001
Taddey G., Lexikon der deutschen Geschichte. Ereignisse – Institutionen – Personen. Von den Anfängen bis zur Kapitulation 1945, Kröner-Verlag, Stuttgart, 1998
Das Deutsche Führerlexikon, Otto Stollberg G.m.b.H., Berlin 1934
Männer im Dritten Reich, Orientalische Cigaretten-Compagnie „Rosma“ GmbH, 1934