Від 1765 року архітектор почав підписуватися ім'ям Віктор.
1746 року, ще не досягши належного шістнадцятиліття, вступив до Королівської школи архітектури. Його викладачем став Луї-Адам Лоріо, член Королівської академії архітектури. Через дев'ять років навчання, 1755 року, здобув золоту медаль, яка дала йому право на поїздку до Рима (Римська премія). Від 1756 до 1759 року проживав у палаці Манчіні. Там він був співучнем Жана-Оноре Фраґонара та Юбера Робера. Художник Натуар, який очолював Французьку академію в Римі, не оцінив Віктора Луї, який вирізнявся «характером неслухняним і захопливим»[8] і впадав у борги. Але Луї наполегливо працював, захоплений давнім Римом. Також захоплювався сучасним Римом. Його надихали твори Берніні грандіозними композиціями.
Спочатку спеціалізувався на релігійних замовленнях, потім збудував багато приватних резиденцій.
Маршал Рішельє, внучатий племінник кардинала, якому Віктор Луї перебудував особняк у Парижі, запросив його до Бордо для будівництва міського театру. У Бордо він став франкмасоном і видатним членом масонської ложі laFrançaise Élue à l'Orient d'Aquitaine. Згодом отримав багато замовлень на будівництво замків у Бордо. Філіп Орлеанський[fr], Великий Майстер франкмасонів, який приїхав у Бордо на закладення першого каменя Великого театру, замовив Луї першу перебудову галереї Пале-Рояля.
Будівництво театру задумано після того, як попередню будівлю знищила пожежа 1755 року. Ініціатором виступив маршал де Рішельє, який очолював провінцію. Будівництво тривало шість років[9]. Новий театр, що відкрився 7 квітня1780, став шедевром французької театральної архітектури[10].
Театр розташований на міській площі і виходить одразу на три головні вулиці міста. У плані будівля прямокутна зі сторонами 46,3 х 85 м. Із трьох боків оточений портиком[10]. Використано колони коринфського ордера. Над колонами розташовано статуї дев'яти муз та трьох богинь. Велику увагу при оздобленні будівлі архітектор приділив підбору облицювального каменю[9].
Архітектор застосував нове перекриття зали, що спирається на чотири колони в залі. Купол зали розписав Робен[fr][10]. У плані зал підковоподібний. Спочатку був розрахований на 1700 місць[9].
