PROFILPELAJAR.COM

Вулиця Коцюбинського
(Коцюбінского)
Луганськ
Вулиця Коцюбинського; (Коцюбінского); Луганськ
	Колишня ділянка вул. Донецької Колишня ділянка вул. Донецької
Район	Ленінський район
Назва на честь	М. Коцюбинського
Колишні назви
	Лісова, Нижньолісова
Загальні відомості
Протяжність	1400 м
Координати початку	48°34′21.81″ пн. ш. 39°18′52.57″ сх. д. / 48.5727250° пн. ш. 39.3146028° сх. д.
Координати кінця	48°34′16.72″ пн. ш. 39°17′44.59″ сх. д. / 48.5713111° пн. ш. 39.2957194° сх. д.
Транспорт
Рух	двосторонній
Покриття	асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Державні установи	до війни: мерія, обласний апеляційний суд, обласна прокуратура, УВС в Луганській області, обласна податкова адміністрація, обласний військовий комісаріат
Заклади культури	до війни: обласний російський драматичний театр, Луганський театр ляльок
Парки	сквер Молодої гвардії
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap	r11347019
На карті	; На карті населеного пункту
Мапа
Вулиця Коцюбинського у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Вулиця Коцюбинського.

Ву́лиця Коцюби́нського (офіційно Коцюбінского, колишня Лісова, Нижньолісова) — вулиця у центрі Луганська. Знаходиться північніше вулиці Совєтської. Нумерація будинків починається від 16-ї лінії. Її перетинають вулиці Котельникова, Демьохіна (12-та лінія), Тітова (13-та лінія), В. Шевченка (14-та лінія), 15-та лінія. Веде до залізничного вокзалу.

Центральна частина вулиці між обласним російським драматичним театром і колишнім обкомом КПУ утворює Театральну площу.

Опис

У другій половині XIX століття вул. Лісова була невеликою окраїнною вулицею на півдні міста між вул. Конюшенною (тепер Луначарського) і міським цвинтарем. На початку XX століття простягалась до 14-ї лінії (вул. В. Шевченка). У 1905 році на вулиці в районі цвинтаря звели Воскресенську церкву.

Сучасна вул. Коцюбинського сформувалась з колишньої Лісової і частини Донецької (ділянка між 14-ю і 16-ю лініями). На рубежі 1950-х — 1960-х років відбулась її реконструкція.

Оскільки на Театральній площі знаходився обком КПУ, громадський транспорт вулицею не пустили. А трамвайна лінія маршруту № 13, яка пролягала між 14-ю і 16-ю лініями (частина колишньої вул. Донецької), була демонтована.

Із введенням в експлуатацію нового залізничного вокзалу в 1978 році планувалось з'єднати його транспортною естакадою з вул. Коцюбинського, перетворивши її на головну вулицю і парадний в'їзд до міста. Однак цей проєкт вдалось втілити у життя лише у 1996 році, коли мером був Олексій Данилов. За його керівництва (1994—1997) також завершили будівництво лялькового театру.

На рубежі 1970-х — 1980-х років вулицю продовжували впорядковувати. Однією з окрас, за звітом радянських авторів, став сквер перед гастрономом «Ворошиловградський», розпланований за проєктом архітектора Г. Головченка. Його домінантою був фонтан площею понад 2,5 тис. м² із водяними каскадами, перехідними мостиками й підсвічуванням у вечірній^[1]. У 1990-ті роки фонтан був занедбаний.

У 1981 році відкрили пам'ятник Климентові Ворошилову.

На розі з вул. Демьохіна знаходилась школа № 20, згодом у ній розмістились станція юних техніків, районний палац піонерів і дитячо-юнацька спортивна школа.

На Коцюбинського функціонував Будинок політпросвіти, який у 1992 році передали історичному факультету Луганського педагогічного інституту. Тепер тут розташований Апеляційний суд Луганської області.

У теперішній час на Коцюбинського знаходиться низка державних установ, зокрема міська рада, обласна прокуратура, УВС в Луганській області, обласна податкова адміністрація, а також Укртелеком, Луганський театр ляльок, Обласна рада Федерації профспілкових організацій, банки, супермаркети, бутіки. Також тут знаходиться головний офіс ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» (колишнє Луганськобленерго).

Пам'ятники і сквери

До вулиці Коцюбинського прилягають сквери Молодої гвардії і навколо пам'ятника Климу Ворошилову.

У сквері на Театральній площі установлений пам'ятник Леніну.

У 2008 році біля міськради відкрили пам'ятник ливарнику, першому робочому ливарного заводу, навколо якого виріс Луганськ. Скульптор — Микола Можаєв^[2].

Біля універсаму «Ворошиловградський» функціонував фонтан, тепер занедбаний і огороджений парканом. Натомість у літній час фонтан діє у сквері на Театральній площі.

Галерея

Руїни на колишній вул. Лісовій
Будинок профспілок, за ним — житловий будинок № 9
Машини чиновників облсуда, облпрокуратури, податкової адміністрації
Апеляційний суд Луганської області
Облпрокуратура
Обласне УВС
Виставка радянських ретро-автомобілів

Російський драмтеатр на Театральній площі, яку перетинає вулиця Коцюбинського

Найбільший в Луганську будинок — «Китайська стіна», довжина бл. 570 м, 20 під'їздів, 1,5 тис. мешканців

Пам'ятник ливарнику
Луганський театр ляльок
Фонтан навпроти вул. Демьохіна
За парканом занедбаний фонтан, далі будинки серії 1Р-447С-25
Радянське гасло «Народ и партия едины!» на будівлі Укртелекому (№ 1)
Монолітний житловий будинок (№ 9)

Примітки

↑ Литвиненко В. А. Были Ворошиловградских улиц. — Луганськ, 1983.
↑ В Луганске открыли памятник Литейщику. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 1 листопада 2011.