Вулиця Богдана Хмельницького (Харків)

У Вікіпедії є статті про інші вулиці з такою назвою: Вулиця Богдана Хмельницького.
Вулиця Богдана Хмельницького
Харків
Вулиця Богдана Хмельницького. Прокуратура Харківської області
Вулиця Богдана Хмельницького.
Прокуратура Харківської області
Вулиця Богдана Хмельницького.
Прокуратура Харківської області
МісцевістьЗахарків
РайонОснов'янський
Назва на честьБогдана Хмельницького
Колишні назви
Кінська, Кінна (до 04.07.1925), Євгенії Бош (до 31.12.1953)
Загальні відомості
Дата початку забудовикінець XVIII — початок XIX ст.
Протяжність770 м
Координати початку49°59′22.1″ пн. ш. 36°15′01.1″ сх. д. / 49.989472° пн. ш. 36.250306° сх. д. / 49.989472; 36.250306
Координати кінця49°59′07.9″ пн. ш. 36°15′32.9″ сх. д. / 49.985528° пн. ш. 36.259139° сх. д. / 49.985528; 36.259139
поштові індекси61001
Транспорт
Найближчі станції метро«Захисників України», 500 м
Рухдвосторонній
Покриттяасфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлівід № 3 до № 32-б
Архітектурні пам'ятки№ 4, 17, 18, 26
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMapr2392802
Мапа
Мапа
CMNS: Вулиця Богдана Хмельницького у Вікісховищі

Вулиця Богдана Хмельницького — вулиця у Основ'янському районі Харкова. Прямує від проспекта Героїв Харкова на південний схід до майдану Захисників України. Вулиця з двостороннім рухом.

Історія

План Харкова 1887 року.

Заснування вулиці відносять до кінця XVIII — початку XIX століття. Вона з'єднала тодішню Старомосковську вулицю (нині проспект Героїв Харкова) і Кінну площу (нині майдан Захисників України). Спочатку вулиця носила назву "Кінська". На плані Харкова 1887 року вона показана під назвою «Кінна». На цій мапі показано, що вулицею проходить кінно-залізнична міська дорога. В 1925 році отримала ім'я Євгенії Бош, радянської партійної і державної діячки[1]. У 1953 році була перейменована на вулицю Богдана Хмельницького[2].

Забудова

Будинок № 17
  • Будинок № 4 — Пам'ятка архітектури Харкова, охорон. № 350. Колишнє повітове земство, архітектори О. І. Алексєєв, М. В. Васильєв, 1912 рік. Сучасне використання будівлі — прокуратура Харківської області[3].
  • Будинок № 11 — Терпідрозділ Центра надання адміністративних послуг Основ'янського району[4].
  • Будинок № 12 — Будинок був пам'яткою архітектури Харкова, охорон. № 351, виключений з переліку. Колишня казарма, архітектор М. І. Дашкевич, 1913 рік.
  • Будинок № 13 — Основ'янский територіальный центр соціального обслуговування міста Харкова[5].
  • Будинок № 17 — Пам'ятка архітектури Харкова, охорон. № 348. Колишній прибутковий будинок, архітектор С. П. Тимошенко, 1913 рік. Сучасне використання будівлі — ГУ Державної фіскальної служби України у Харківській області[6].
  • Будинок № 18 — Пам'ятка архітектури Харкова, охорон. № 352. Житловий будинок (власний) архітектора В. Х. Нємкіна, 1889—1892 роки[7].
  • Будинок № 24 — Бізнес-центр «Протон»[8].
  • Будинок № 26 — Будинок був пам'яткою архітектури Харкова, охорон. № 349. Житловий будинок, архітектор В. Х. Нємкін, XIX століття. У 2000—х будинок був розібраний.
  • Будинок № 27 — Колишня фабрика сільськогосподарських машин Ернеста Мельгозе, XIX століття[9].
  • Будинок № 29 — майдан Захисників України, 7/8 — Харківський радіозавод «Протон».

Примітки

  1. ↑ Харьков — история — Улицы Харькова. Архів оригіналу за 05 вересня 2020 року. Процитовано 05 вересня 2020 року.
  2. ↑ «Харьков транспортный», улица Богдана Хмельницкого. Архів оригіналу за 25 жовтня 2020. Процитовано 5 вересня 2020.
  3. ↑ Прокуратура Харківської області. Архів оригіналу за 22 вересня 2020. Процитовано 7 вересня 2020.
  4. ↑ Терпідрозділ ЦНАП Основ'янського району. Архів оригіналу за 8 квітня 2022. Процитовано 6 червня 2022.
  5. ↑ Основянский территориальный центр социального обслуживания (предоставления социальных услуг) города Харькова
  6. ↑ ГУ ДФС у Харківській області. Архів оригіналу за 27 вересня 2020. Процитовано 7 вересня 2020.
  7. ↑ Андрей Парамонов (28 грудня 2018). Прогулки по Харькову: Дом архитектора Владимира Немкина на Конной улице. Архів оригіналу за 16 грудня 2020. Процитовано 16 грудня 2020.
  8. ↑ Бізнес-центр «Протон». Архів оригіналу за 24 жовтня 2020. Процитовано 7 вересня 2020.
  9. ↑ Андрей Парамонов (30 березня 2018 року). Прогулки по Харькову. Фабрика Эрнеста Мельгозе по Конной улице. Архів оригіналу за 7 вересня 2020. Процитовано 7 вересня 2020 року.

Джерела