Острів мав важливе стратегічне значення в західному Середземномор'ї, оскільки перебував в центрі мережі зв'язків між іспанськими та італійськими володіннями Габсбургів і слугував в якості проміжної зупинки для невеликих човнів, що курсували між Іспанією та Італією[2].
Вважається, що під час спільного вторгнення на Корсику в 1553 році франко-османський військовий союз досяг свого піку[3]. Вторгнення здійснювалось об'єднаним християнсько-мусульманським військом на користь Франції[4].
Передумови
Острів Корсика потрапив під вплив Генуї з кінця XIII ст. З 1450 року Генуезька республіка передала управління островом своєму банку Святого Георгія.
1 лютого 1553 р. Генріх II уклав із османським султаном Сулейманом Пишним новий франко-османський союзний договір, що передбачав спільні військово-морські дії проти Габсбургів у Середземномор'ї[5][6].
В 1553 році в Італії вже перебували дві французькі армії — маршала де Бриссака в П'ємонті і генерала де Терма в Тоскані. Останньому було доручено здійснення висадки на Корсику[7].
Османський флот Тургут-реїса і галери барона Ескаліна дез Емара з'єднались пізніше, ніж очікувалось, оскільки відплиття османського флоту з Алжиру затримувалось через інтриги і, можливо, підкуп імперцями декількох османських командирів. Це дозволило генуезькому головнокомандуючому Андреа Доріа вжити заходів для підвищення обороноздатності острова[8]. Були підсилені гарнізони в Сен-Флорані, Боніфачо і Кальві, на острів були доставлені артилерія, спорядження і два генуезьких комісари[9].
3 серпня османський флот нарешті з'явився в Тиренському морі, де атакував острів Ельбу і напав на Пйомбіно, а після цього підійшов до порту Маремма в республіці Сієна (яка була союзником французів), де прийняв на борт французькі війська[3][5][10]. На думку Фернана Броделя, Поль де Терм до того часу ще не отримав інструкції від короля, і рішення про напад на Корсику було прийнято на нараді французьких офіцерів в Кастільйоне-делла-Пеская[2]. Окрім французів, в экспедиції взяли участь біля 4 тис. корсиканців (20 рот) на чолі з досвідченими кондотьєрами Бернардино д’Орнано, Сампієро Корсо та Джордано Орсіні (галлізований як «Журдан де Урсін»)[7].
За допомогою османів французам вдалося зайняти міцні позиції на острові й майже повністю його захопити, до великого незадоволення Святого Престолу[2]. Бастія була захоплена 24 серпня 1553 року, а 26 серпня Паулін де ла Гард з'явився перед Сен-Флоран[2]. Боніфаччоо був захоплений у вересні[2]. Наприкінці вересня, коли зі значних укріплень на острові не захопленим залишався лише Кальві, османський флот вирішив залишити блокаду та повернутися зі здобиччю до Константинополя[2].
Коли османський флот пішов на зимівлю до Стамбулу, а французький флот повернувся до Марселя, на острові разом із корсиканськими повстанцями залишилось лише 5000 старих французьких солдатів і загальний успіх корсиканської операції був поставлений під загрозу[2].
Контрудар генуезців (1553—1554)
Битва корсиканців з генуезцями.
Генріх II розпочав переговори з Генуєю в листопаді[2], але замість мирних переговорів, Генуя підготувала військовий флот на чолі з Андреа Дорія з армією в 15 000 чоловік і розпочала тривале відвоювання острова облогою Сен-Флорана[2].
Османський флот, що знаходився в цей час у Середземному морі під керівництвом Тургут-реїса запізнився і лише пройшов вздовж узбережжя Неаполя, перш ніж повернутися до Константинополя. Французи отримали допомогу лише від алжирських галіотів[2].
Франко-османські операції (1555–58)
До 1555 року французи були вигнані з більшості прибережних міст і флот Дорії покинув театр бойових дій, але багато внутрішніх районів острова залишилися під контролем Франції. У 1555 р. Журден де Урсін замінив де Терма і був названий «Гувернером і генерал-лейтенантом дю роай Дан Корс» .
Французький посол в османській Порті Кодіньяк, щоб благати про відправлення флоту, був змушений вирушити до османської штаб-квартири в Персії, де головні османські війська були задіяні в Османсько-перській війні (1532—1555) проти Імперії Сефевідів[2]. Під час облоги Кальві турецький флот стояв в стороні від подій і мало сприяв французам. Та ж бездіяльність мала місце під час облоги Бастії, яку відвоювали генуезці[2]. Турецький флот, посланий на допомогу, був сильно вражений чумою і пішов додому, буксируючи порожні кораблі.
Ще один османський флот був відправлений в Середземне море в 1558 році для стратегічної підтримки Франції, але флот затримався з приєднанням до французького флоту на Корсиці поблизу Бастії, можливо, через невиконання командиром Тургут-реїсом наказів Сулеймана. Натомість османський флот здійснив вторгнення на Балеарські острови. Сулейман вибачиться у листі до Генріха наприкінці 1558 року[11][12].
.svg){kind=small}
.jpg)