Войчук Олександр Анатолійович

Войчук Олександр Анатолійович
 Старший солдат
Загальна інформація
Народження8 лютого 1989(1989-02-08)
Луцьк
Смерть29 серпня 2014(2014-08-29) (25 років)
Новокатеринівка
ПохованняЛуцьке головне міське кладовище (Гаразджа)d
Військова служба
Роки служби2014
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ Механізовані війська
Формування
 51 ОМБр
Війни / битвиВійна на сході України
Іловайський котел
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Войчук.

Олекса́ндр Анато́лійович Войчу́к (8 лютого 1989(19890208) — 29 серпня 2014) — солдат 51-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Біографія

Народився Олександр Войчук 8 лютого 1989 року в Луцьку. Навчався майбутній воїн у Луцькій ЗОШ № 20, після закінчення школи 2006 року навчався у Луцькому національному технічному університеті. Після завершення навчання в університеті з 2011 року проходив строкову службу в лавах ЗСУ. По демобілізації з 2012 року працював у ТОВ «Кромберг енд Шуберт Україна»[1][2].

З початком російської збройної агресії був мобілізований до лав Збройних сил України у квітні 2014 року. У Збройних силах служив у лавах 51-ї механізованої бригади.[3] Разом із підрозділом брав участь у боях під Іловайськом.

29 серпня 2014 року під час виходу з оточення боєць загинув під час обстрілу українських військових російськими військовими біля села Новокатеринівка Старобешівського району у так званому «зеленому коридорі». Тривалий час Олександр Войчук вважався зниклим безвісти[3], і спочатку був похований у Дніпропетровську разом з іншими неопізнаними воїнами 3 вересня 2014 року. Особу загиблого волинянина встановлено через 5 місяців по аналізу ДНК[4][1].

Після ідентифікації Олександра Войчука воїн був урочисто перепохований у Луцьку 29 січня 2015 року. Прощання із загиблим героєм відбулось у Свято-Троїцькому кафедральному соборі УПЦ КП, а громадянська панихида — на центральній площі Луцька. Похований загиблий воїн на центральній алеї кладовища «Гаразджа»[5][4].

Без Олександра лишилась мама Тетяна Войчук.

Нагороди та вшанування

  • 17 липня 2015 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
  • 28 серпня 2015 року на фасаді будинку по бульварі Дружби Народів, де мешкав загиблий герой, встановлено меморіальні дошки на честь Олександра Войчука та іншого загиблого воїна — Володимира Прокопчука, який також мешкав у цьому будинку[6].
  • Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 3, місце 30
  • Вшановується 29 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[7]
  • відзнака 51-ї ОМБр «За мужність та відвагу» (посмертно)
  • почесний громадянин Волині (посмертно)
  • почесний громадянин міста Луцька (2018; посмертно)[8]

Примітки

  1. ↑ а б Наші герої. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 15 вересня 2015.
  2. ↑ До Луцька привезуть ще одного героя, якого впізнали за ДНК. Архів оригіналу за 27 червня 2015. Процитовано 15 вересня 2015.
  3. ↑ а б Рідні шукають бійця 51 бригади з Луцька. Архів оригіналу за 27 червня 2015. Процитовано 15 вересня 2015.
  4. ↑ а б Лучани попрощалися із загиблим в АТО Олександром Войчуком. Архів оригіналу за 23 квітня 2015. Процитовано 15 вересня 2015.
  5. ↑ З бійцем героїчної 51-ї ОМБ прощалися у Луцьку. Архів оригіналу за 3 березня 2022. Процитовано 15 вересня 2015.
  6. ↑ У Луцьку відкрили меморіальні дошки загиблим в АТО Володимиру Прокопчуку та Олександру Войчуку[недоступне посилання з травня 2019]
  7. ↑ Ранковий церемоніал вшанування загиблих героїв 29 серпня
  8. ↑ Почесний громадянин міста

Джерела