У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем
Височанський .
Павло́ Фе́дорович Височа́нський (1892 , Вікнине — 1940 ) — український кооперативний діяч, історик української кооперації.
Народився 1892 р. у с. Вікнине сучасного Катеринопільського району , у збіднілій шляхетській родині, корені якої виводять від козацького полковника Семена Височана [ 1]
Закінчив із золотою медаллю Звенигородську комерційну школу (1912), Київський комерційний інститут (1918).
Працював спершу на Полтавщині , згодом членом правління Дніпросоюзу (1919—1921 рр.) і Вукоопспілки (1922—1923 рр.); з 1927 керівник кредитного відділу Н.-Д. Кафедри Кооперації при Кооперативному Інституті в Києві.
Після Лютневої революції 1917 р. перебував у Звенигородці . Друкував статті в газеті «Звенигородська зоря», видав брошури «Чи варто нам жаліти за царями?» (Звенигородка, 1917), ''Як жив український народ'' (Полтава, 1917).
Репресований радянською владою у 1930 р. Після в'язниці Височанського вислали в Саратов , потім на мідні копальні Корсак-Пай Карагандинської області .
Керував фінансовим відділом на гірничодобувному підприємстві в Караганді .
Сліди його губляться на початку 1940-х років.
Коротка історія кооперативного руху в Україні (Катеринослав: Книгоспілка, 1925).
Начерк розвитку української споживчої кооперації на Україні (1925).
Кооперативний продаж (1928).
Кооперативний кредит (Х.: Книгоспілка, 1928; К.: Книгосплка, 1929).
Буржуазна та соціалістична кооперація (Х.: Книгоспілка, 1927)
Кооперація у суспільстві капіталістичному та радянському (Х.: Книгоспілка, 1925; Х.: Книгоспілка, 1927)
Коротка історія кооперативного руху на Україні (Х.: Червоний шлях, 1923)
Начерк розвитку української споживчої кооперації (у 2 ч.; Х.: Книгоспілка, 1925)
Чи варто нам жаліти за царями? (Звенигородка, 1917)
