PROFILPELAJAR.COM

Вилохвістка білочуба

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина:	Мухоловкові (Muscicapidae)
Рід:	Вилохвістка (Enicurus)
Вид:	Вилохвістка білочуба

Біноміальна назва

Enicurus leschenaulti
(Vieillot, 1818)

Підвиди

(Див. текст)

Синоніми

Turdus leschenaulti

Посилання

Вікісховище:	Enicurus leschenaulti
Віківиди:	Enicurus leschenaulti
ITIS:	559911
МСОП:	22710138
NCBI:	320572

Вилохві́стка білочуба^[2] (Enicurus leschenaulti) — вид горобцеподібних птахів родини мухоловкових (Muscicapidae). Мешкає в Гімалаях і Південно-Східній Азії. Вид названий на честь французького ботаніка і орнітолога Жана-Батіста Лешено де ла Тура^[en]^[3]

Опис

Довжина птаха становить 25-28 см, вага 27-38 г. Голова, горло і груди чорні, живіт білий. На лобі і тчмені велика біла пляма, пера на ній іноді формують невеликий "чуб". Спина чорна, нижня частина спини і надхвістя білі. Хвіст довгий, східчастий, глибоко роздвоєний. Стернові пера чорні з білими кінчиками, які формують на хвості три білі смуги. Крила чорні, на верхніх покривних перах крил помітна біла смуга. Дзьоб чорний, лапи рожевуваті^[4]^[5].

Виду не притаманний статевий диморфізм. У молодих птахів верхня частина тіла, груди і горло коричнювато-чорні, боки коричневі, на животі коричнві плями. Білі плями на голові у них відсутні. Представники різних підвидів дещо різняться за розмірами.

Підвиди

Виділяють п'ять підвидів:^[6]

E. l. indicus Hartert, EJO, 1910 — від Сіккіма, Бутана і Північно-Східної Індії і М'янми до Юньнаня, Таїоанда і Індокитая;
E. l. sinensis Gould, 1866 — Китай (Цинхай, Ганьсу, Сичуань, Чжецзян, Гуандун, острів Хайнань);
E. l. frontalis Blyth, 1847 — Малайський півострів, Суматра, Ніас і низовини Калімантану;
E. l. chaseni Meyer de Schauensee, 1940 — острови Бату^[en] (на захід від центральної Суматри);
E. l. leschenaulti (Vieillot, 1818) — Ява і Балі.

Борнейська вилохвістка раніше вважался підвидом білочубої вилохвістки, однак була визнана окремим видом.

Поширення і екологія

Білочубі вилохвістки мешкають в Індії, Бутані, Бангладеш, М'янмі, Китаї, Таїланді, Лаосі, В'єтнамі, Камбоджі, Малайзії, Індонезії і Брунеї^[7]. Вони живуть у вологих рівнинних тропічних лісах і широколистяних гірських тропічних лісах, на берегах річок, струмків і боліт. Віддають переваги водоймам, береги яких порослі густою рослинність, трапляються як поблизу стрімких гірських струмків і водоспадів, так і поблизу стоячих водойм. У Східних Гімалаях зустрічаються переважно на висоті до 800 м над рівнем моря, іноді на висоті 1250 м над рівнем моря, на Суматрі і Калімантані переважно на висоті до 1400 м над рівнем моря, на Малайському півострові на висоті до 760 м над рівнем моря.

Білочубі вилохвістки живляться комахами та іншими безхребетними, яких шукають на берегах водойм. Сезон розмноження у них триває з березня по вересень, іноді по жовтень, його початок дещо різниться в залежності від регіону. Гніздо чашоподібне, відносно велике, робиться з моху, листя і рослинних волокон, розміщується над водою, серед коріння дерев, в заглибині в землі, за водоспадом, або у іншому вологому місці. В кладці від 2 до 5 кремових, рожевуватих або сіруватих яєць, поцяткованих червонувато-коричневими і ліловими плямками. На півдні Китаю за сезон може вилупитися два виводки. Білочубі вилохвістки іноді стають жертвами гніздового паразитизму азійської зозулі-дронго^[8].

Примітки

↑ BirdLife International (2016). Enicurus leschenaulti: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 21 листопада 2022
↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
↑ Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 222. ISBN 978-1-4081-2501-4.
↑ Peter Clement (28 січня 2016). Robins and Chats. Bloomsbury Publishing. с. 458. ISBN 978-1-4081-5596-7.
↑ Richard Grimmett; Carol Inskipp; Tim Inskipp (2011). Birds of the Indian Subcontinent. Christopher Helm. с. 426. ISBN 978-1-4081-2763-6.
↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Chats, Old World flycatchers. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 21 листопада 2022.
↑ Martin Walters (2008). Chinese Wildlife: A Visitor's Guide. Bradt Travel Guides. с. 93–. ISBN 978-1-84162-220-0.
↑ Paul A. Johnsgard (6 листопада 1997). The Avian Brood Parasites: Deception at the Nest. Oxford University Press. с. 377–. ISBN 978-0-19-535499-7.

Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[iucn-1] BirdLife International (2016). Enicurus leschenaulti: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 21 листопада 2022

[2] Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.

[3] Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 222. ISBN 978-1-4081-2501-4.

[Clement2016-4] Peter Clement (28 січня 2016). Robins and Chats. Bloomsbury Publishing. с. 458. ISBN 978-1-4081-5596-7.

[GrimmettInskipp2011-5] Richard Grimmett; Carol Inskipp; Tim Inskipp (2011). Birds of the Indian Subcontinent. Christopher Helm. с. 426. ISBN 978-1-4081-2763-6.

[ioc-6] Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Chats, Old World flycatchers. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 21 листопада 2022.

[Walters2008-7] Martin Walters (2008). Chinese Wildlife: A Visitor's Guide. Bradt Travel Guides. с. 93–. ISBN 978-1-84162-220-0.

[Johnsgard1997-8] Paul A. Johnsgard (6 листопада 1997). The Avian Brood Parasites: Deception at the Nest. Oxford University Press. с. 377–. ISBN 978-0-19-535499-7.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]