PROFILPELAJAR.COM

	Вид із вікна в Ле Гра
Дата створення / заснування	1827
Назва	англ. Untitled 'point de vue'
Країна	Франція
Місце розташування	Остін
Координати точки огляду	46°43′37″ пн. ш. 4°51′26″ сх. д. / 46.726944444444° пн. ш. 4.8572222222222° сх. д.
Жанр	Пейзажна фотографія і пейзаж
Творець	Жозеф Нісефор Ньєпс
Країна походження	Франція
Колір	чорно-білийd
З матеріалу	Геліографія, п’ютер і бітуми
Зображує	Сен-Лу-де-Варенн, дах, небо і сад
У збірках	Центр Гаррі Рансомаd
Інвентарний номер	964:0000:0001
Місце створення	Сен-Лу-де-Варенн
Ширина	20,3 см
Висота	16,7 см
Товщина	0,15 см
Статус авторських прав	🅮
Час експонування	28 800 s і невідомо
	Вид із вікна в Ле Гра у Вікісховищі

46°43′37″ пн. ш. 4°51′26″ сх. д. / 46.7269° пн. ш. 4.85722° сх. д. / 46.7269; 4.85722

«Вид з вікна в Ле Гра» (фр. Point de vue du Gras) — найперша геліогравюра, що дійшла до наших днів, вважається першою в світі фотокарткою, знятою з натури. Створена французьким винахідником Жозефом Нісефором Ньєпсом в 1826 році (за іншим даними, в 1827 році) на пластинці, вкритою шаром бітуму^[2]. Технологія геліографії розроблена Ньєпсом вже на початку 1820-х років, однак спочатку використовувалася тільки для тиражування рисунків контактним способом, а більш ранні зображення, зняті за допомогою камери-обскури, не збереглися^[3].

Створення

Ньєпс отримав цей знімок, проекспонувавши в камері-обскурі пластинку з п'ютера розміром 16,2×20,2 сантиметрів, покриту сирійським асфальтом (бітумом). Через низьку чутливість експозиція тривала не менше 8 годин при яскравому сонячному світлі^[4]^[5]. Про це свідчить освітлення протилежних стін будівель, можливе тільки при добовому переміщенні Сонця протягом цього часу. Згідно з більш сучасними дослідженнями, експозиція могла тривати кілька діб^[6]. З усіх геліогравюр, створених Ньепсом, ця єдина, отримана за допомогою камери-обскури. Всі інші, демонстровані ним для ілюстрації свого винаходу, представляли собою контактні копії малюнків.

Технологія Ньєпса мало схожа на сучасну аналогову фотографію й більш близька до друкарських фотомеханічних процесів^[7]. Шар бітуму, частково полімеризований під дією світла, погано розчиняється в суміші лавандової олії і вайт-спіриту, в якій платівка оброблялася після експозиції. Навпаки, бітум неекспонованих ділянок змивається цією сумішшю, оголюючи поверхню пластинки, яка потім протравлюється кислотою. Обробка закінчувалася зняттям залишків бітуму за допомогою спирту і промиванням^[8]. Протравлені неекспоновані ділянки поверхні змінювали свою структуру, набуваючи здатність утримувати друкарську фарбу, якою і робились відбитки на папері. Поверхня отриманого таким способом кліше виглядає майже однорідною, лише незначно змінюючи ступінь відбиття світла на протравлених ділянках. Тепер оригінал знімка знаходиться в Дослідницькому центрі Гаррі Ренсома в місті Остін, штат Техас^[9]. Він поміщений в спеціальний кейс, наповнений безкисневою газовою сумішшю, що уповільнює старіння^[10].

Широко відома фотографія являє собою друкарський відбиток з кліше і зображує вид з вікна майстерні Ньєпса в маєтку Гра, розташованому в містечку Сен-Лу-де-Варенн (фр. Saint-Loup-de-Varennes) французької провінції Бургундія. Низька якість заважає розглянути деталі, тим не менш, можна побачити дві стіни і похилий дах якогось будинку. На дальньому плані помітні дерево і ще один будинок з чітко видимими вікнами. У 2003 році журнал «Life» вніс цей знімок в список «100 фотографій, що змінили світ».

Науковий аналіз та консервація

Під час проєкту з дослідження та консервації у 2002-2003 роках науковці Інституту консервації Гетті дослідили фотографію за допомогою рентгенівської флуоресцентної спектроскопії, інфрачервоної спектроскопії з перетворенням Фур'є та інших методів^[11]. Вони підтвердили, що зображення складається з бітуму, а металева пластина — з олова (олово, леговане свинцем, а також сліди заліза, міді та нікелю)^[12]. Інститут також спроєктував і побудував складну систему вітрин, в якій артефакт знаходиться в постійно контрольованому, стабілізованому, безкисневому середовищі^[13].

У 2007 році вчені з Лувру опублікували аналіз фотографії за допомогою іонно-променевого аналізу з даними^[14], отриманими на їхньому електростатичному прискорювачі потужністю 2 МВ^[15]. Це показало деталі процесу окислення, який роз'їдав зображення.