Взає́мні займе́нники (дав.-гр.άλληλοπαθητική, англ.reciprocal pronouns) — розряд займенників за лексичним значенням, включає займенники, що вказують на взаємну спрямованість дії, наприклад: один одного, один другого.
Визначення
Взаємні займенники — це морфологічні зрощення, що вказують на суб'єкти, кожний з яких є носієм дії, процесу чи стану і водночас об'єктом, адресатом тієї ж дії, процесу чи стану з боку іншого суб'єкта[1][2]. Вони посилаються на ім'я чи множину імен, які позначають об'єкти, що пов'язані взаємними відносинами, вираженими предикативним словом, наприклад:
Марічка навряд чи порівнювала Миколу й Петра одного з одним[3].
Взаємні займенники вказують на зворотний перехід з суб'єкта на об'єкт, унаслідок чого творець дії є одноразово об'єктом тієї ж дії з боку іншого творця чи творців дії[4].
Взаємні, відносні, зворотні, вказівні (залежно від їхньої функції) та особові займенники 3-ї особи належать до анафоричних заменників[3] — займенників, які відсилають до раніше сказаного[5][6].
Взаємні займенники мають в однині форми трьох родів, а також форму множини: один одного, одна одну, одно/одне одного, одні одних, наприклад: Хлопці й дівчата були варті одні одних.[7]
Плоти стояли один в один до самої затоки (Олекса Десняк).
одне́ (одно́) до о́дного.
указує на поступове наростання чого-небудь, переважно неприємного, небажаного
Народжуються ж люди: усе одне до одного — і постать типового невдахи, і прізвище — знахідка для гумориста (В. Дрозд);
Одно до одного — й журба Хри́стина ширшала, вищала, глибшала… (Панас Мирний).
Синонім
В українській мові взаємність дії також передають взаємно-зворотні дієслова: змагатися, листуватися, розлучитися, отже зворотне дієслово може бути синонімічним за значення незворотному дієслову з взаємним займенником, наприклад:
Вони обійнялися.
Вони обійняли одне одного.
Латина
В латинській мові взаємний займенник (reciprocum) окремо не виділявся, іншомовні взаємні займенники перекладалися на латину виразами лат.inter sē «між собою» та alius aliud «інший інше».
Грецька мова
Давньогрецька
У давньогрецькій мові вживався взаємний займенник (άλληλοπαθητική) дав.-гр.ἀλλἠλων, утворений шляхом подвоєння основи займенника άλλος «інший»[9]: з *άλλ-αλλο- після подовження α в η та спрощення двох останніх λλ до λ виникла основа άλληλο-, від якої утворюються форми взаємного займенника для трьох родів лише в непрямих відмінках множини[10]:
m
f
n
gen.
άλλήλ-ων
άλλήλ-ων
άλλήλ-ων
dat.
άλλήλ-οις
άλλήλ-αις
άλλήλ-οις
acc.
άλλήλ-ους
άλλήλ-ας
ἄλληλ-ο
Від давньогрецького взаємного займенника ἀλλἠλων походять слова паралель та паралельний (від дав.-гр.παρὰ ἀλλήλοις «один біля одного, один при другому»).
Новогрецька
У новогрецькій мові до взаємних займенників належать три сполучення зі значенням «один одного» — грец.ένας/µια/ένα та три зі значенням «між собою, серед, з-поміж нас, вас, них» — κάποιος/α/ο, µερικοί/ές/ά, κάτι/κατιτί. Взаємні займенники новогрецької мови утворюються сполученням двох неозначених займенників або прислівників та особових займенників.[11]
Російська мова
В російській мові до взаємних (рос.взаимные местоимения) відносять займенники: друг друга, друг дружку, один другого, каждый каждого.
Англійська мова
В англійській мові до взаємних займенників (англ.reciprocal pronouns) належать: one another та each other. Як в українській мові, вони можуть вживатися з прийменниками, однак в англійській мові прийменник ставиться перед першою частиною займенника («from each other» — «один від одного»), а також у присвійному відмінку. Наприклад:
They all said «Hello» to one another («Усі привіталися одне з одним»): They looked into each other's eyes for a silent moment («Вони якусь мить мовчки дивились у вічі одне одному» М. Вілсон)
Взаємні займенники іноді вживаються як підмет підрядного речення, наприклад[12][13][14]:
Miss С. and I are going to find out what each other are like («Пані С. та я збираємося з'ясувати, що ми за люди»): The twins wanted to know what each other were/was doing (Близнюки жадали знати, що робив кожен із них).
Німецька мова
У німецькій мові до взаємних займенників (нім.Reziprokpronomen) відносять einander і множинні форми зворотних займенників (uns, euch, sich), проте лише einander є однозначним без уточнюючих слів selbst/selber «себе» чи gegenseitig «взаємно, обопільно, двобічно», відповідно без контексту.
Нідерландська мова
В літературній нідерландській мові вживаються дві форми взаємних займенників (нід.het wederkerig voornaamwoord, reciprook pronomen): elkaar та elkander «одне одного» (друга — лише в писемній мові), наприклад:
Wij ontmoetten elkaar (elkander) in Amsterdam. («Ми зустріли одне одного в Амстердамі»)
Літературні форми витіснили архаїчніші й діалектні варіанти malkander та mekaar[15].
Цікаві факти
Іноді латинське слово reciprocus «взаємний, що повертається, що рухається вперед і назад»[16][17], яке вживається в багатьох мовах для позначення взаємних займенників (напр. англ.reciprocal) невірно перекладають як «зворотний»[18][19]. При цьому слово «зворотний» (пізньолат. reflexivus) в сучасних граматиках використовується для позначення іншого розряду займенників.
Це пов'язано з тим, що в латинських граматиках взаємні займенники не виділялися окремо і зворотні займенники sui, suus[20][21] називалися «взаємними» (pronomina reciproca).
Примітки
↑Вихованець І. Р. Займенникові слова // Вихованець І. Р. Теоретична морфологія української мови: Академ. граматика укр. мови / І. Вихованець, К. Городенська; За ред. І. Вихованця. К.: Унів. вид-во «Пульсари», 2004. — 400 с. — с. 197. — ISBN 966-7671-60-7.
↑За І. Вихованцем займенники не є окремою частиною мови, в його термінології це «займенникові слова»: «займенникові іменники», «займенникові прикметники» тощо. Один одного І. Вихованець визначає як «взаємно-зворотний займенниковий іменник». Див. Вихованець І. Р. Ibidem
↑ аб(рос.) Лингвистический энциклопедический словарь / Гл. ред. В. Н. Ярцева. — М.: Сов. энциклопедия, 1990. — 683 с. — С. 295.
↑Взаємний // Ганич Д. І., Олійник І. С. Словник лінгвістичних термінів. — К. : Вища школа, 1985. — 360 с. — С. 83—84.
↑За матеріалами видання Фразеологічний словник української мови: Книга 2 / Уклад.: В. М. Білоноженко та ін. — К.: Наукова думка, 1993. — 984 с. — ISBN 5-12-000635-3
↑(англ.)Haspelmath MartinFurther remarks on reciprocal constructions[недоступне посилання з червня 2019] // Nedjalkov, Vladimir P. (ed.) Reciprocal constructions. 5 vols. Amsterdam: Benjamins, 2007.