Весільний поїзд — елемент традиційного весілля, урочиста процесія, що супроводжує нареченого до нареченої. Учасників весільного поїзду називали поїзжанами^[1].
На Лівобережжі поїздів було два:

• коли молодий їхав (йшов) на дівич-вечір;
• поїзд нареченого по наречену до її хати. Навіть коли процесія йшла пішки, вона все одно називалася «поїздом».

• Поїзд // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XI : Літери Пере — По. — С. 1412. — 1000 екз.
• Весільний поїзд // Кусайкіна Н. Твоя країна — Україна. Енциклопедія українського народознавства. — Харків: ВД «Школа», 2009. — С. 392—393.
• Весільний поїзд // Ілюстрована енциклопедія українського народу. Звичаї. Свята. Традиції / Уклад. І. І. Сметана. — Харків: «Клуб Сімейного Дозвілля», 2012. — С. 386—387.
• Весільний поїзд [Архівовано 2 березня 2019 у Wayback Machine.] // Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 79-80.
• Весільні пісні: Молодий іде до молодої // Пісні Явдохи Зуїхи / АН УРСР, Ін-т мистецтвознав., фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського; упоряд., передмов. та примітки В. А. Юзвенко, М. Т. Яценко; відп. ред. О. І. Дей ; записав Г. Танцюра. — К.: Наукова думка, 1965. — 810 с.: ноти. — (Українська народна творчість). — C. 165—172.