PROFILPELAJAR.COM

Володимир Степанович Великочий
Володимир Степанович Великочий
Народився	1 березня 1968 (56 років); Городенка
Країна	СРСР Україна
Діяльність	науковець
Alma mater	Прикарпатський університет
Галузь	історія
Заклад	Прикарпатський університет
Посада	директор Інституту туризму
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор історичних наук
Науковий керівник	О.Ю.Карпенко
Відомий завдяки:	Дослідження питання соборності України та історії ЗУНР
Нагороди	Орден Святого рівноапостольного князя Володимира Великого III ступеня Почесний краєзнавець України Медаль «70 років Збройних Сил СРСР» Заслужений працівник освіти України

Володимир Степанович Великочий (нар. 1 березня 1968, Городенка, Івано-Франківська область, УРСР) — доктор історичних наук, професор, член-кореспондент Академії туризму України, директор Інституту туризму ПНУ ім. Стефаника.^[1]

Біографія

Народився 1 березня 1968 р. у м. Городенка Івано-Франківської області УРСР (нині Україна).^[1]

У 1985 р. закінчив середню школу № 2 м. Городенки на відмінно, із золотою медаллю та вступив на перший курс історичного факультету Івано-Франківського державного педагогічного інституту імені Василя Стефаника. У 1986—1988 рр. проходив військову службу в Радянській армії. У 1988 р. відновив навчання на історичному факультеті Івано-Франківського державного педагогічного інституту, який у 1992 р. закінчив з дипломом з відзнакою.^[1]

Після закінчення навчання працював педагогом школи-інтернату № 1 м. Івано-Франківська (1992—1993 рр.), вчителем історії ЗОШ № 12 м. Івано-Франківська (1993—1995 рр.).

У 1995—1997 рр. — співробітник Відділу регіональних проблем Інституту політичних та етнонаціональних досліджень НАН України і Прикарпатського університету імені Василя Стефаника.^[1]^[2]

Наукова діяльність

У 1999 р. Володимир Степанович успішно захистив наукову дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.06 «Історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни» на тему: «Історія ЗУНР: джерела до вивчення державного будівництва». У квітні 2002 року рішенням ВАК України присуджено вчене звання доцента кафедри історіографії і джерелознавства.^[3]

У 2001—2003 рр. — перший помічник ректора Прикарпатського університету імені Василя Стефаника.

Кандидат в народні депутати України 2002, 2006 р.^[4]

У 2003—2005 рр. — проректор з міжнародного співробітництва, з вересня 2003 р. Володимир Степанович — директор Інституту туризму і менеджменту цього ж університету за сумісництвом.

З 01.03.2005 р. і до сьогодні — директор Інституту туризму Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Крім того, з липня 2010 року Володимир Степанович Великочий — завідувач кафедри туризмознавства і туристичних спеціалізацій ПНУ ім. Василя Стефаника. На посаді проректора з міжнародного співробітництва Прикарпатського університету імені Василя Стефаника став ініціатором створення в університеті науково-дослідного Центру полоністики. Його відкриття було включено до плану заходів відзначення Року Республіки Польща в Україні, яке відбулося 25 вересня 2004 року. Є одним з авторів розробки Концепції розвитку туризму в Україні до 2020 р., Стратегії й Програми розвитку туризму в Івано–Франківській області до 2015 р.^[1]

У 2010 році успішно захистив дисертацію на здобуття наукового ступеню доктора історичних наук в Інституті історії України НАН України на тему: «Українська історіографія суспільно-політичних процесів у Галичині 1914—1919 рр.: умови становлення, етапи розвитку, особливості». Науковий керівник професор Реєнт Олександр Петрович.

Ініціатор створення в 2010 році в Прикарпатському національному університеті науково–дослідного центру розвитку туризму імені Миколи Шкрібляка.^[2]^[1]^[5]

У 2012 році Володимиру Степановичу було присуджено вчене звання професора кафедри історіографії і джерелознавства, члена-кореспондента Академії туризму України.^[1]

Являється учасником Правління Національної спілки краєзнавців України. З липня 2010 року професор Великочий — радник Голови Івано-Франківської обласної державної адміністрації на громадських засадах.^[5]^[6]

Нагороди

Нагороджений орденом Святого Володимира ІІІ ступеня УПЦ-КП (2004),
медаль «День працівника освіти» (2012),
медаль «Геродота Гелакарнаського» IV ступеня (2012),
відзнака Державної туристичної адміністрації України «Почесний працівник туризму в Україні» (2003),
нагрудний знак Міністерства освіти і науки України «Відмінник освіти України» (2008),
«Відомий науковець року 2010»,
«Почесний краєзнавець України» (2011),
лауреат Івано-Франківської обласної премії імені Володимира Полєка (2012),
обраний членом-кореспондентом Академії туризму України (2012),
нагороджений премією Бориса Патона (2024).^[7]
Нагорджений Посольством Республіки Польща в Україні.^[1]
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
заслужений працівник освіти України^[8]