Велика солонісна аномалія (ВСА, англ.Great Salinity Anomaly) — явище, що спостерігалося в північній частині Атлантичного океану наприкінці 1960-х років і полягало в істотному (до 1 проміле) зменшенні солоності морської води у прилеглому до поверхні 200-метровому шарі.
Головною причиною аномалії вважається винесення великої кількості льоду з Арктичного басейну на схід від Гренландії і його подальше танення.
Наслідки
Наявність шару менш солоної, легшої води на поверхні призвела до припинення глибокої зимової вертикальної конвекції в морі Лабрадор. Поверхневе перенесення тепла в океані значно сповільнилося. Зменшилося надходження тепла і віддача його в атмосферу у верхніх широтах, що викликало локальне похолодання. Саме ВСА називають причиною різкого падіння середньорічної температури на 0,3 градуса за Цельсієм у період від 1965 до 1970 року.
Через відсутність меридіонального обміну посилився контраст температур між субполярним і субтропічним кругообігом Північної Атлантики, що призвело до посилення циклонічної активності. Наслідком цього стали м'які зими з сильною відлигою в Москві, збільшення стоку Волги приблизно на 25 %, а від кінця 1977 року — зростання рівня Каспійського моря.
Учені вважають, що ВСА може повторитися знову в найближчому майбутньому, викликавши різке похолодання клімату у всій Північній півкулі.[1]
C.Michael Hogan. 2011. Norwegian Sea. Eds. P.Saundry & C.J.Cleveland. Encyclopedia of Earth. National Council for Science and the Environment (U.S.) Washington DC
Igor M. Belkin. 2004. Propagation of the «Great Salinity Anomaly» of the 1990s around the northern North Atlantic. GEOPHYSICAL RESEARCH LETTERS, VOL. 31, L08306, 4 PP., DOI:10.1029/2003GL019334
