Василь Борейкович

Василь Борейкович (рус. Васили Бореикович, рос. Василей Борѣйковъ, нім. Waissil Boreiken son, Wayssel filius Boreyken, лит. Bazilius Bareikaitis) — литовський боярин XIV століття.

Найімовірніше, він був православним, однак його батько, схоже, як і чимало інших балтських нобілів до 1386–87 років, залишався язичником, а відтак прийняв католицтво. Історики Рімвідас Петраускас й Олег Ліцкевич ототожнюють Василевих родителів з Петром та Анною Борейками (лат. Petrum alias Boreyko cum vxore sua Anna), що їх незнана ближче донька, дружина боярина Олехна N, вписала у календар віленських францисканців середини XV століття[a]. В акті віленсько-радомської унії (1401) подибується ім'я брата Стригівіла (лат. Strigiwil Boreiconis).

На початку 1393 боярин разом із троцьким старостою Гінівілом розгромив військо кн. Корибута Ольгердовича в битві «на Недокудовѣ», а після здобуття Вітовтом Смоленська 28 вересня 1395 став намісником міста (поряд з Ямонтом Толунтовичем). Востаннє зринає як свідок Салінського договору (1398), — без посади, але на досить високій позиції порівняно з іншими.

У деяких редакціях «Родословия литовских князей», написаних в перші десятиліття XVI сторіччя, стверджується, що за часів Гедиміна мешкав неякийсь Борейко, рядник великого князя тверського Олександра Михайловича, якого той виправив на Волинь і Київщину, аби забрати звідтіль вижилих після Батиєвої навали, й «бе бо муж храбр зело». За припущенням Олега Латишонка, ця легенда постала на смоленському ґрунті, а Борейка включили в її текст, керуючись тим, що він нібито був предком Василя. Либонь, на підставі цієї оповіді Матей Стрийковський витворив іншу легенду — про те, як однойменний жемайтський боярин, мнимий родоначальник Ходкевичів, під 1306 роком переміг на поєдинку татарського воїна-велета, чим звільнив руські землі од сплати данини заволзькому ханові. Твердої фактичної основи під собою ці сказання не мають.

Див. також

Примітки

  1. ↑ Антропонім трапив до білоруської мови, де в однім з діалектів слово «барэйка» стало означати «товсту дитину».

Джерела

  • Латышонак А. Нацыянальнасьць — Беларус / нав. рэд. А. Пашкевіч. — Вільнюс : Інстытут беларусістыкі, Беларускае гістарычнае таварыства, 2009. — С. 302-303. — ISBN 978-83-60456-06-4.
  • Лицкевич О. В. «Летописец великих князей литовских» и «Повесть о Подолье»: опыт комплексного критического разбора. — СПб : Дмитрий Буланин, 2019. — С. 535-536. — ISBN 978-5-86007-918-2.
  • Пятраўскас Р. Літоўская знаць у канцы XIV—XV ст.: Склад — структура — улада / Рымвідас Пятраўскас; пераклад з літоўскай мовы Алесь Мікус. — 2-е выд. — Смаленск : Інбелкульт, 2014. — С. 216. — ISBN 978-5-00076-015-4.
  • Rowell, Stephen Christopher (1994). Lithuania Ascending: A Pagan Empire within East-Central Europe, 1295–1345 (PDF). Cambridge University Press. с. 108-109, 309-310. ISBN 978-0-521-45011-9.