PROFILPELAJAR.COM

Валахо-молдавський ізвод — ізвод церковнослов'янської мови, поширений на території Волоського та Молдавського князівств. Вживався в адміністративній (до XVI століття) та церковній (до XVII — початку XVIII століття) сферах^[1].

Характеристика

Хоча валахо-молдавський ізвод був створений на основі церковнослов'янської мови, на нього значно вплинули сусідні до Румунії слов'янські мови, особливо болгарська, дещо менше сербська (у Волощині) та українська й російська (у Молдавії). Починаючи з XV століття, ізвод зазнавав значних впливів румунської мови^[2].

Історія

Використання

Після великого розселення слов'ян церковнослов'янська мова стала літургійною у Східній Європі та в Румунії зокрема під впливом південнослов'янських ранньофеодальних держав. Перехід до церковнослов'янської на території сучасної Румунії відбувся приблизно в X столітті^[3]. Більшість румунів не розуміли церковнослов'янської, проте її знали духовенство, князі, бояри, писарі, купці^[4].

Валахо-молдавський ізвод церковнослов'янської мови використовувався також як літературна мова румунських князівств Молдавія та Волощина, зокрема, в літописах, законах, документах та іноді в особистих листуваннях^[3]. Це також призвело до інтеграції румунської писемності до писемної культури їхніх сусідів^[5].

Перехід на румунську

Найдавніші договори (записи) румунською, а не церковнослов'янською, датовані 1575—1590 роками. До 1655—1660 років усі адміністративні документи в румунських князівствах були переведені із церковнослов'янської на румунську^[6].

Заміна слов'янських релігійних текстів із валахо-молдавського ізводу на румунську почалася із румунськомовних перекладів у Мармарощині наприкінці XV століття, а згодом у Трансильванії під час Реформації^[7]. У Волощині Євангеліє було перекладено народною мовою у 1512—1518 роках, а 1688 року була надрукована румунськомовна Бухарестська Біблія^[3].

Проте православна церква чинила спротив переходу на румунську. У Молдавії церковні твори видавалися церковнослов'янською до 1731 року, а у Волощині — до 1745^[8].

Спадщина та оцінки

Корезі, волоський друкар XVI століття, висловлювався проти використання церковнослов'янської в церквах, оскільки священники розмовляли з народом мовою, незрозумілою людям, а крім того, стверджував, нібито всі народи мають Слово Боже власною мовою, окрім румунів^[3]. Димитрій Кантемир, молдавський науковець, вважав використання церковнослов'янської «варварством», що спричинило культурний регрес^[8].

Проте валахо-молдавським ізводом створено деякі твори румунської культурної спадщини, як-от літописи, низка історіографічних праць, «Повчання» Нягоє Басараба тощо^[9].

Примітки

↑ Panaitescu, Petre P., Începuturile şi biruinţa scrisului în limba română, 1965
↑ Costăchel et al., p.504-505
↑ ^а ^б ^в ^г Georgescu, p.66
↑ Costăchel et al., p.505-506; 513
↑ Costăchel et al., p.505
↑ Costăchel et al., p.513
↑ Costăchel et al., p.511
↑ ^а ^б Georgescu, p.67
↑ Georgescu, p.68

Джерела

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Валахо-молдавський ізвод

V. Costăchel, P. P. Panaitescu, A. Cazacu. (1957) Viaţa feudală în Ţara Românească şi Moldova (secolele XIV—XVI) («Feudal life in the Romanian and Moldovan Land (14th–16th centuries)», București, Editura Ştiinţifică
Vlad Georgescu. (1991) The Romanians: a history, Ohio State University Press. ISBN 0-8142-0511-9