PROFILPELAJAR.COM

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Білозерський.

Білозерські


Опис герба: ^>>>

Девіз:	«Долгъ воина — отвага»
Родоначальник:	Йосип Білозерський
Підданство:	Річ Посполита Гетьманщина Російська імперія

Білозерські (пол. Biełozierski, рос. Белозерские) — козацько-старшинський, а пізніше дворянський рід.

Походження

Нащадки Йосипа Білозерського, який служив на козачій службі та в 1740 р. придбав землі поблизу м. Борзна, де і був згодом похований^[1].

Опис герба

У срібному хвилеподібно пересіченому щиті дев'ять блакитних риб, що пливуть діагонально в три ряди. У червленому чолі щита срібний з золотим держаком тесак.

Щит увінчаний дворянським коронованим шоломом. Нашоломник: виникаючий малоросійський козак у своєму вбранні, що тримає в правій руці срібну з золотою рукояткою шаблю. Намет: справа — лазуровий зі сріблом, зліва - червлений зі сріблом. Девіз: «Долгъ воина — отвага», срібними буквами на блакитному стрічці.

Герб Білозерських внесений в частину 18 Загального гербовника дворянських родів Всеросійської імперії, сторінка 66^[2].

Родовідна схема

Йосип Білозерський (*перша пол. XVIII ст. — †після 1740)
- Василь Йосипович (*? — †?)
  - Данило Васильович (*? — †?)
  - Михайло Васильович (*1772 — †1835) ∞ Мотрона Василівна Силевич (*? — †?)
    - Любов Михайлівна (*1818 — †?) ∞ Іван Боголюбцев (*1795 — †?)^[3]
    - Олександр Михайлович (*? — †?)
    - Олімпій Михайлович (*? — †?)
    - Віктор Михайлович (*? — †?)
    - Василь Михайлович (*1825 — †1899) ∞ Надія Олександрівна Ген (*1828 — †1912)
      - Тарас Васильович (*? — †1925) ∞ Поліна Іванівна N (*? — †?)
      - Микола Васильович (*? — †?) ∞ Аделаїда Петрівна (*? — †?)
      - Лідія Василівна (*? — †?)
    - Надія Михайлівна (*1826 — †1912) ∞ Матвій Терентійович Симонов (*1823 — †1900)
    - Олександра Михайлівна (*1828 — †1911)^[4] ∞ Пантелеймон Олександрович Куліш (*1819 — †1897)
    - Микола Михайлович (*1833 — †1896)

Також існувала старша гілка роду, імовірно нащадки Данила Васильовича. Серед них відомі Карп Іванович та Іван Іванович Білозерські. Останній був відомим колекціонером та видавцем. Мав трьох синів — Віктора, Георгія та Івана.

Примітки

↑ Білозерський Г. І. Листи до В. Л. Модзалевського. — ІР НБУВ. — Ф. 10, од. зб. 32137 — 32141.
↑ Дело Департамента Герольдии Правительствующего Сената об утверждении герба Белозерских. Архів оригіналу за 7 серпня 2016. Процитовано 8 червня 2020.
↑ відставний поручик
↑ Ганна Барвінок: Як мені не збожеволіть! Життя та кохання дружини Куліша. Архів оригіналу за 8 червня 2020. Процитовано 8 червня 2020.

Література

Барабаш Н.О. Рід Білозерських і культурний світ України ХІХ — початку ХХ століть / Н. О. Барабаш. — К.: ВД «Стилос», 2007. — 264 с.
Барабаш Н. Петербург в історії роду Білозерських (у ХІХ — на поч. ХХІ ст.) // Література і культура Полісся. — 2011. — Вип. 66.. — С. 102-103
Андросова-Байда, Д. Доля будинку: історичний феномен : [Препринт] / Д. Андросова-Байда, Н. Барабаш // Ейдос. Альманах теорії та історії історичної науки / Інститут історії України НАН України. — К., 2011/2012. — Вип.6. — С. 249–259.
Малороссийский гербовник / В. К. Лукомский, В. Л. Модзалевский. — СПб. : Изд. Чернигов. дворянства, 1914. — [328] с.

[1] Білозерський Г. І. Листи до В. Л. Модзалевського. — ІР НБУВ. — Ф. 10, од. зб. 32137 — 32141.

[2] Дело Департамента Герольдии Правительствующего Сената об утверждении герба Белозерских. Архів оригіналу за 7 серпня 2016. Процитовано 8 червня 2020.

[3] відставний поручик

[4] Ганна Барвінок: Як мені не збожеволіть! Життя та кохання дружини Куліша. Архів оригіналу за 8 червня 2020. Процитовано 8 червня 2020.

[1]

[2]

[3]

[4]