Ім'я роду дала дівчина на ім'я Бібліс — персонажгрецької міфології.
Бібліс, будучи кинутою коханим, плакала так сильно, що пролиті нею сльози утворили невичерпне джерело в Карії під кам'яним дубом…[1]. Краплі клейкого слизу, що покривають листя біблісів, нагадують ці сльози.
Морфологія
Бібліси — комахоїдні рослини, зовні схожі на росички, проте не мають з ними близького споріднення. Це невисокі чагарники до півметра заввишки (бібліс гігантський — до 70 см). Листя — довгі, круглі в поперечному перерізі, покриті безліччю волосків і залозок (до 300 тисяч і до 2 мільйонів). У різних видів Біблісів формуються два типи залозок. Спочатку жертва ловиться на волоскоподібні залозки на ніжці, липкий прозорий секрет яких покриває тіло комах. Другий тип залозок розташовується на поверхні листя — вони виділяють травні соки. Проте в цьому соку відсутні як ферменти, так і бактерії, у зв'язку з чим досі висловлюються нові гіпотези. Згідно з одними — в травленні важливу роль грають гриби, згідно з іншими — на рослині живуть дрібні безкрилі комахи, які перетравлюють жертву рослини, а потім виділяють живильну рідину, яку рослина може потім перетравлювати і поглинати. Зазвичай вони ховаються на верхній поверхні листя, де менше липких стеблястих залозок, але здатні мчати до жертви в будь-якому напрямку. Невідомо, чи сприяють ці комахи запиленню або їх співжиття з Біблісами являє собою рід коменсалізму, коли один вид годується залишками їжі іншого, не завдаючи йому шкоди, чи користі.
Квітки біблісів — фіолетових відтінків, але зустрічаються й білі.
Екологія
Бібліси — невисокі, з тонким кореневищемодно-дворічні рослини (бібліс льоноквітковий) або досить великі (висотою до 0,5 м) багаторічники з дерев'янілими кореневищами (бібліс гігантський), що живуть на вологих кислих ґрунтах по берегах річок, болотах або на пісках, що заболочуються в зимовий період і пересихають влітку. Бібліс гігантський нерідко поселяється також на гарі й порушених місць проживання, зникаючи з цих місць у міру відновлення природної рослинності.
Віддає перевагу сонячному місцю розташування або часткове притіненим, температура 3 — 40 градусів, залежно від виду, піщані, від сезонно — сухих до вологих ґрунтів. Морозостійкість до 0 градусів. У субстрат, додають пісок, у якому відсутнє вапно.
