Буні-Зом (урду بونی زوم, англ. Buni Zom) — гірський масив у Центральній Азії, з максимальною висотою — 6542 метри. Розташований у північній частині провінції Хайбер-Пахтунхва, в Пакистані.
Географія
Гора розташована у гірському хребті Гіндурадж[en], і є другою за висотою цього хребта після Койо-Зом (6872 м), на сході округу Читрал, у північній частині провінції Хайбер-Пахтунхва, на крайній півночі Пакистану, майже за 250 км на північ — північний схід від столиці провінції, міста Пешавар, та за 105 км на південний захід від найвищої гори хребта Гіндурадж — Койо-Зом.
Абсолютна висота гори 6542 м над рівнем моря. Відносна висота — 2845 м. За цим показником вона займає 117-те місце у світі. Топографічна ізоляція вершини становить 44,43 км[1] відносно найближчої вищої гори Тірич-Мір Східна (7691 м), східного піка гори Тірич-Мір, який лежить за 1 км на схід — північний схід від Головного.
З гір сповзають льодовики: Хорабогр — з західних схилів Головної стіни та Ґордоган — в улоговині між Головною та Ґордоган-Зом стінами. Ще один льодовик Фарґрам, сповзає зі східних схилів стіни Ґордоган-Зом. Всі льодовики «течуть» на південь і живлять річку Фарґрам-Ґол, праву притоку річки Ласпур (басейн Інду).
Піки Буні-Зом
Гірський масив Буні-Зом нараховує близько 28 піків висотою 6000 м і більше. Нижче наведено список найвищих з них, занесених у «Himalayan Index» [Архівовано 17 липня 2017 у Wayback Machine.] (HI).
Історія підкорення
У 1957 році новозеландці В. Беррі та К. Тиндел-Біско здійснили перший офіційний підйом на вершину головного піку Буні-Зом зі сторони крутого північного хребта[3]. Другий підйом був здійснений у 1975 році японцями Масао Окабе, Гідео Сато та Шігеру Табе[4] і третій підйом був здійснений у 1979 році американцями Джо Рейнхардом та Річардом Ішервудом[5] з південної сторони.
Масив Буні-Зом має багато інших піків, 12 з яких висотою понад 6000 м, так і не були підкорені[6].
Див. також
Примітки
Посилання