Будинок на вулиці Вірменській, 2
49°50′34″ пн. ш. 24°01′44″ сх. д. / 49.842777777778° пн. ш. 24.028888888889° сх. д. / 49.842777777778; 24.028888888889
Тип	будівля і пам'ятка архітектури[d]
Статус спадщини	пам'ятка архітектури місцевого значення України
Країна	Україна : ISO3166-1 alpha-3:UKR; ISO3166-1 цифровий:804;
Розташування	Львів
Адреса	Вулиця Вірменська (Львів)
Будинок на вулиці Вірменській, 2 (Львів) (Україна)
Будинок на вулиці Вірменській, 2 у Вікісховищі

Будинок на вулиці Вірменській, 2 (конскрипційний № 38)^[1] — житловий будинок XVIII століття, пам'ятка архітектури місцевого значення (охоронний № 862). Розташований в історичному центрі Львова, на вулиці Вірменській (інша адреса — вул. Театральна, 20^[1]).

На місці сучасного будинку в XVII—XVIII стояли три кам'яниці, відомі як^[1]:

• кам'яниця Симоновича (Шимоновича) — у 1630 році, Соколовської — у 1630—1640 роках, Космігеля (Космігловська) — у 1647—1767 роках.
• кам'яниця Пищимушинської — у 1605—1612 та 1621—1767 роках.
• кам'яниця Турської — у 1631—1635 роках, Біветовської (Бівета) — у 1637—1767 роках.

Наприкінці XVIII століття на місці цих трьох будинків звели новий, відомий під назвою кам'яниця М. Даровського (Даровських)^[2][3]. У 1817 році будинок орендувала Цісарсько-королівська реальна школа, відкрита 7 березня 1816 року. У наступні роки школа двічі реорганізовувалася і нарешті у 1844 році на її основі відкрили Технічну академію, яка пізніше стала Львівським політехнічним університетом.

У 1848 році по Центральній Європі прокотилася хвиля демократичних революцій — «Весна народів», серед повсталих міст був і Львів. 1-3 листопада 1848 року львівське повстання було придушене австрійськими військами під командуванням генерала Вільгельма Гаммерштайна. Австрійці обстрілювали центр міста гарматами, внаслідок чого 2 листопада будинок Технічної академії згорів^[1][4]. Після революційних подій 1848 року будинок почали відбудовувати^[3], і до 1851 року заняття Академії проводилися в інших місцях, зокрема, в ратуші. Після відбудови будинку Технічна академія продовжувала базуватися у кам'яниці Даровського, а 1877 року переїхала до щойно зведеної будівлі на сучасній вулиці Степана Бандери, 12^[1][4][3].

Після переселення Технічної академії до нової будівлі, у будинку № 2 наприкінці XIX століття базувалися різні організації, зокрема, культурно-просвітницька організація «Руська бесіда»^[5]. У 1876–1877 роках у цьому будинку проводило засідання Політехнічне товариство^[3][6].

У 1890-х роках у будинку розмістилося засноване 1891 року Анатолем Вахнянином музичне Товариство «Львівський Боян»^[5]. У 1903 році Товариство заснувало «Союз співацьких і музичних товариств», який у 1904 році отримав концесію на організацію Вищого музичного інституту. Заняття цього навчального закладу проводилися у будинку № 2 по вулиці Вірменський до 1915 року, коли інститут отримав власну будівлю на пл. Шашкевича, 5^[1]. Згодом Вищий музичний інститут став одним із навчальних закладів, на базі яких утворилася Львівська національна музична академія.

На початку XX століття тут відкрився кошерний молочний ресторан Д. М. Фіша^[7].

На початку XX століття у будинку також розташовувалася бурса Українського педагогічного товариства, у серпні 1914 року в її приміщеннях розмістили частину добровольців, які погодилися вступити до Легіону Українських Січових Стрільців. У листопаді 1918 року у будинку містилася військова кухня під завідуванням Іллі Цьокана (1887—1940)^[8].

За архівними даними у 1871 році будинок належав Іцхаку Маєру, у 1889 році — Маєру і Натану Райцесам, у 1916 та 1934 роках — Баруху Леону Чишу^[1].

До 1939 року у будинку розміщувався робітничий спортивний клуб профспілки трамвайників і металістів^[9], у 1936 році також діяв гурток просвітницької спілки «Вільна думка»^[10].

Будинок наріжний, чотириповерховий. Фасади — чоловий і бічний — майже однакові за розміром, на 10 і 9 вікон відповідно. Оздоблення будинку мінімальне: фасади розчленовані горизонтально тягами між першим—другим та третім—четвертим поверхами, вікна прямокутні, на другому і третьому поверхах прикрашені простими прямими сандриками. На чоловому фасаді, що виходить на вулицю Вірменську, ліворуч від центральної осі розташований головний вхід, оформлений у вигляді аркового порталу, прикрашеного замковим каменем.

• Іван Зілинський (1879—1952) — професор української мови, фонетист і діалектолог, професор Ягеллонського та Празького університетів. Мешкав у будинку № 2 на початку XX століття^[1][3].

• Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. 1243 вулиці Львова (1939—2009). — Львів : Апріорі, 2009. — С. 306. — 1000 прим. — ISBN 978-966-2154-24-5.
• Мельник Б. В. Вулицями старовинного Львова. — 3-тє. — Львів : Світ, 2006. — 272 с. — (Історичні місця України) — ISBN 966-603-393-3.
• Дєдик О., Козицький А., Мороз В., Муравський В. Львів. Місто наших героїв: путівник / за ред. А. Козицького. — Львів : Літопис, 2009. — 248 с. — ISBN 978-966-7007-79-9.
• Мельник І. В. Львівське Середмістя: всі вулиці, площі, храми й кам'яниці. — Львів : Апріорі, 2011. — Т. V. — 320 с. — (Львівські вулиці і кам'яниці) — ISBN 978-617-629-032-2.