Грязь[1], грязю́ка[1], багно́[1], багню́ка[1], боло́то[1], гря́зи́во[1], грязо́та[1], кал[1], кали́ло[1], ка́ля[1], калю́ка[1], твань[1], тваню́ка[1] — розм'якла від води земля, ґрунт[2]. Бруд — порох у приміщенні, на одежі тощо.
У переносному значенні — витягати (витягти) з грязі когось — допомагати кому-небудь позбутися принизливого становища, злиднів і т. ін.
Дефекаційна грязь (дефекат) — відходи бурякоцукрового виробництва, що містить вапно. Утворюється в процесі очищення бурякового соку. Вихід дефекаційної грязі 8—12 % мас буряк, що переробляється. У свіжіше дифекаційної грязі близько 40 % води. Підсушена до сипкого стану (вологість 25—30 %) вона містить (у %): винищити вуглекислою (з домішкою їдкої) 60—75, органічних речовин 10—15, азоту 0,2—0,7, фосфору (P 2 O 5) 0,2—0,9, калію (K 2 O) 0,5—1, деяку кількість магнію, сірки і мікроелементів. Є хорошим вапняним добривом, яке застосовують (у СРСР щорік до 3 млн т) для вапнування дерново-підзолистих і сірих лісових ґрунтів, оподзоленних і вилужених чорноземів з гідролітичною кислотністю не менше 2 мг-екв на 100 г, переважно в районах бурякосіяння. Доза дефекаційної грязі (розраховують по повній гідролітичній кислотності) 3—5 т/га.[3]
Лікувальні грязі — намул морів або озер, що використовується як лікувальний засіб.
Цікаві факти
У південнокорейському містечку Поренне, розташованому на узбережжі Жовтого моря, почався один з найвеселіших і вкрай популярних фестивалів. Називається він Фестиваль лікувальної грязі і проходить на найбільшому пляжі міста Поренне — Течхоне.[4]
Примітки
↑ абвгдежиклмнпПошук. Російсько-українські словники(укр.). 27 жовтня 2009. Архів оригіналу за 21 квітня 2020. Процитовано 8 грудня 2019.
