PROFILPELAJAR.COM

Бранко Пендовський
Бранко Пендовський
Народився	27 травня 1927; Кочани, Кочани (община), Північна Македонія
Помер	10 вересня 2011 (84 роки); Скоп'є, Північна Македонія
Країна	Північна Македонія
Діяльність	письменник, драматург
Alma mater	Університет св. Кирила і Мефодія
IMDb	ID 2842870
	; ; ;

Бра́нко Пендо́вський (мак. Бранко Пендовски; *27 травня 1927(19270527), Кочани, Королівство сербів, хорватів і словенців, тепер Північна Македонія — †10 вересня 2011, м. Скоп'є, Македонія) — македонський письменник і драматург.

З біографії

Бранко Пендовський народився 27 травня 1927 року в місті Кочанах.

Закінчив гімназію в Штипі, потому — філософський факультет Скопського університету (група історії літератур народів СФРЮ). У 1965-6 роках як стипендіат французького уряду вивчав сучасну французьку драму в Сорбонні (Париж).

Працював учителем у рідних Кочанах, керівником мололі у Штипі та Струмиці, журналістом у періодичному видання «Молодий боєць» (“Млад борец“), а пізніше — рецензентом у популярній македонській газеті «Нова Македонія» (“Нова Македонија“), а також головним редактором літературного віснмка «Погляди» („Разгледи“). Надалі Б. Пендовський працював редактором у видавництві "Кочо Рацин" та головним редактором і директором видавничої організації «Культура» (“Култура“) в Скоп'є.

Прозаїк був членом Спілки письменників Македонії починаючи з 1953 року, згодом очоливши її^[2].

Також Бранко Пендовський був членом Македонського ПЕН-центру.

Помер 10 вересня 2011 року в столиці вже незалежної македонської держави місті Скоп'є^[3].

Творчість

Б. Пендовський є автором численних оповідань та низки драматичних творів.

Вибрана бібліографія:

«Гра» („Игра“, збірка оповідань, 1956);
«Наше місто» („Наш град“, збірка оповідань, 1963);
«Сходи» („Скали“, роман, 1965);
«Смерть ордена» („Смртта на орденот“, збірка оповідань, 1969);
«Я не хочу повільно вмирати» („Не сакам да умрам полека“, драма, 1969);
«Студенти» („Студенти“, драма, 1973);
«Під пірамідою» („Под пирамидата“, драма, 1973);
„Потоп“ (драма, 1973);
«Ласкаво просимо» („Пречек“, драма, 1973);
«Подорожі» („Патување“, драма, 1980);
«Спадкоємці» („Наследници“, драма, 1980);
«Закохані» („Љубовници“, драма, 1980)^[4].

Українською мовою оповідання Бранка Пендовського «Бажання» і «Шкуринка з помаранчі» переклав Андрій Лисенко (увійшли до збірки «Македонська новела», яка вийшла 1972 року в серії «Зарубіжна новела» і за яку перекладач отримав міжнародну премію «Золоте перо»).