PROFILPELAJAR.COM

Борисов Андрій Іванович
Борисов Андрій Іванович
Народився	1798; Іркутська губернія, Російська імперія
Помер	30 вересня 1854; Іркутська губернія, Східносибірське генерал-губернаторство, Російська імперія
Діяльність	військовослужбовець
Брати, сестри	Борисови[d]
	; ; ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Борисов.

Борисов Андрій Іванович (нар. 1798(1798) — 30 вересня (12 жовтня) 1854) — декабрист. Прийнятий до масонської ложі Трьох царств природи в Одесі (1818). Брат Петра Борисова. Старший син викладача освітніх закладів Чорноморського флоту Івана Борисова та його дружини Парасковії (до шлюбу Дмитрієвої).

Життєпис

Військова служба

До війська вступив 1816 року юнкером 26-ї артилерійської бригади (з 1819 — Грузинська гренадерська), воював на Кавказі. 1818 року в Решетилівці разом із братом створив таємне «Товариство першої згоди», невдовзі перейменоване на «Товариство друзів природи». З червня 1820 року — прапорщик, з липня служив у 8-й артилерійській бригаді в Новограді-Волинському.

Громадська діяльність

Став одним із засновників Товариства з'єднаних слов'ян і співавтором правил для його членів. Пішов у відставку в чині підпоручика 24 грудня (ст. ст.) 1823 року, мешкав у слободі Боромля Охтирського повіту Слобідсько-Української губернії (нині село Тростянецького району Сумської області).

26 (14) грудня 1825 року повернувся до Новограда-Волинського, а потім прибув до Старокостянтинівського повіту Волинської губернії. Намагався залучити Пензенський піхотний полк і своїх товаришів по колишній службі — артилеристів до Чернігівського полку повстання.

Розправа

Вперше заарештований у Києві 26 (14) січня 1826 року разом із Яковом Андрієвичем, але за добу жандарми його відпустили. Вдруге взятий під варту за спеціальним наказом 21 (9) лютого у Буймері Лебединського повіту Слобідсько-Української губернії (нині село Тростянецького району Сумської області). Утримувався у Петропавловській фортеці. Звинувачений як в організації підпілля та керівництві конспірацією, так і в задумі царевбивства й підбурюванні солдатів до заколоту.

У липні засуджений за першим розрядом до страти, конфірмований на довічну каторгу (згодом строк було скорочено до 20, пізніше — 13 років). У кайданах допроваджений до Сибіру, спочатку в Іркутськ. Майже рік працював на Благодатській копальні, наступних три роки — в Читинському острозі, ще дев'ять років — на Петровському заводі (нині Петровськ-Забайкальський). З 1839 року — на поселенні в Подлопатноє (Подлопатки, Подлопатіно) Верхнєудинського повіту Іркутської губернії, з 1841 року — в Малій Разводній, поблизу Іркутська. Захопився природознавством, розробив нову класифікацію комах, займався городництвом. Підробляв палітурником. Збожеволів, перебував під доглядом брата Петра, після раптової смерті якого того ж дня покінчив життя самогубством.