Богатир Роман Вікторович

Богатир Роман Вікторович
 Майор
Загальна інформація
Народження16 січня 1971(1971-01-16)
Дніпропетровськ
Смерть19 червня 2020(2020-06-19) (49 років)
Київ
(в результаті тромбу в легеневій артерії)
Alma MaterСумське ВАКУ
Військова служба
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗСЗСУ Збройні сили
Формування
Війни / битви
Командування
травень 2014 Начальник розвідки 39 БТрО
жовтень 2014 Заступник командира 39 ОМПБ
Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Нагрудний знак «Учасник АТО»
Нагрудний знак «Учасник АТО»

Рома́н Ві́кторович Богати́р — майор Збройних сил України.

Життєпис

У 1992 році закінчив Сумське ВАКУ. До серпня 1998 року проходив службу в 24-й бригаді. А травні 2014 року обійняв посаду начальника розвідки 39-го батальйону територіальної оборони. Виходив з оточення в Іловайському котлі. У жовтні 2014 року призначений заступником командира 39-го батальйону.

10 грудня 2014 року, біля Кряківки зазнав важкого поранення, потрапивши в засідку терористів, де два військовослужбовця (сержанти Володимир Коновалов та Ігор Удовицький) — загинули.

В березні 2016 року був звільнений зі складу ЗС України. Займався волонтерською діяльністю.

Помер 19 червня 2020 року, о 17:00, в київській лікарні внаслідок утворення тромбу у легеневій артерії. Поховання у с. Світлогірське (Криничанський район)[1].

Нагороди

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

  • 13 серпня 2015 року — орденом Богдана Хмельницького III ступеня.
  • Відзнака Начальника Генерального Штабу — нагрудний знак «Учасник АТО»
  • 4 травня 2016 року — відзнакою міського голови м. Дніпродзержинськ
  • 1 грудня 2015 року — пам'ятною медаллю ''Захиснику Вітчизни''

Примітки

  1. Воював за майбутнє України: у Києві трагічно помер майор ЗСУ, який пройшов «пекло» в Іловайську. 22.06.2020, 07:55. Архів оригіналу за 25 червня 2020. Процитовано 22 червня 2020.

Джерела