PROFILPELAJAR.COM

	Бенгальська суба ; перс. صوبه بنگال; бенг. বাংলার সুবাহ
	Суба імперії Великих Моголів
	Прапор імперії Великих Моголів
Столиця	Танда (1574—1595); Раджмахал (1595—1610); Дакка (1610—1639); Раджмахал (1639—1660); Дакка (1660—1703); Муршідабад (від 1703)
	Субадар
Попередник	Наступник
	Бенгальський султанат
Наваб Бенгалії
Британська Ост-Індійська компанія
	Вікісховище має мультимедійні дані; за темою: Бенгальська суба

Бенгальська суба — одна з суб імперії Великих Моголів від 1574 до 1757 року. 25 вересня 1574 року Мунім-хан, командувач могольскої армії, захопив Танду, столицю останнього афганського правителя Бенгалії Дауд-хана Каррані. Таким чином в Бенгалії було введено могольське панування. У 1713 році Муршид Кулі-хан отримав посаду наїб назіма (заступника субадара) Бенгалії. У 1717 році він став її субадаром (правителем суби), і Бенгалія стала повністю незалежною від імперського контролю. Слідом за поразкою останнього незалежного субадара Бенгалії Сирадж уд-Даула в битві під Плессі 23 червня 1757 року і його смертю 2 липня 1757 року Бенгалія перейшла під контроль Британської Ост-Індійської компанії.

Бенгалія у 16-18 ст. була найбагатшим та індустріально найрозвиненішим місцем у світі, а її економіка демонструвала ознаки промислової революції.^[1]

Могольська Бенгалія описувалася як «рай народів»^[2], а рівень життя та реальна заробітна плата її жителів були одними з найвищих у світі.^[3] Вона становила 12 % світового ВВП.^[4] Східна частина Бенгалії була одним із світових лідерів у галузях текстильного виробництво та суднобудування^[5]; вона була головним світовим експортером шовку, бавовни, сталі, селітри, сільськогосподарської та промислової продукції.^[6] Її столиця Джахангір Нагар (зараз Дакка), мала понад 1 мільйон населення.^[6]

Історія

25 вересня 1574 року Мунім-хан, командувач могольської армії, захопив Танду, столицю останнього афганського правителя Бенгалії Дауд-хана Каррані. Після розгрому бенгальського султана Дауда Хана Каррані в Раджмахалі в 1576 році, могольський падишах (імператор) Акбар Великий оголосив про створення Бенгалії як однієї з оригінальних дванадцяти суб (провінції верхнього рівня), що межувала з субами Біхар і Оріасою, а також з Бірмою. Так у Бенгалії було встановлено могольське правління. 1713 року Муршид Кулі-хан отримав посаду наїб назіма (заступника субадара) Бенгалії. 1717 року він став її субадаром або назімом, а Бенгалія стала цілком незалежною від імперського контролю. Слідом за поразкою останнього незалежного субадара Бенгалії Сіраджа уд-Даули у битві під Плессі 23 червня 1757 року та його смертю 2 липня 1757 року Бенгалія перейшла під контроль Британської Ост-Індійської компанії. Наступники Сіраджа уд-Даули були просто ляльками в руках останньої.

Адміністративний поділ

Відповідно до системи стягнення земельного податку Тодар Мала 1582 року Бенгальська суба поділялась на 24 саркари (округи), що включали 19 саркар власне Бенгалії та 5 саркар Одіши. 1607 року, за часів правління Джаханґіра Одіша стала окремою субою. 19 саркар згодом було розділено на 682 паргани. 1658 року, після реформи системи земельного оподаткування Шах Шуджі, було додано 15 нових саркар і 361 нова паргана. 1722 року Муршід Кулі-хан розділив усю субу на 13 чакал, які згодом було розділено на 1660 парган.

Первинно столицею суби була Танда. 9 листопада 1595 року новою столицею став Раджмахал завдяки Ман Сінгху I, який перейменував його на Акбарнагар. 1610 року столицю було перенесено з Раджмахала до Дакки й перейменовано на Джаханґірнагар. 1639 року Шах Шуджа знову переніс столицю до Раджмахала. 1660 року Муаззам-хан (Мір Джумла) знову переніс столицю до Дакки. 1703 року Муршід Кулі-хан, потім дивані (головний податковий інспектор) Бенгалії та майбутній наваб Бенгалії, переніс своє відомство з Дакки до Максудабада, а згодом перейменував його на Муршідабад.

19 саркар

Саркар	Кількість парган
Удамабар (Танда)	52
Джаннатабад (Лакхнауті)	66
Фатхабад	31
Махмудабад	88
Халіфатабад	35
Бакла	4
Пурнія	9
Таджпур	29
Гхорагхат	84
Пінджара	21
Барбакабад	38
Базуха	32
Сонаргаон	52
Сілет	8
Читтагонг	7
Шарифабад	26
Сулейманабад	31
Сатгаон	53
Мандаран	16

Список субадарів Бенгалії

У списку подано імена і дати правління субадарів Бенгалії у 1574—1757 роках:^[7]

Ім'я	Термін правління
Мунім-хан	25 вересня 1574 — 23 жовтня 1575
Хан Джахан I	15 листопада 1575 — 19 грудня 1578
Музаффар-хан Турбаті	1579—1580
Мірза-Азіз Кока	1582—1583
Шахбаз-хан	18 травня 1583—1585
Садік-хан	1585—1586
Вазір-хан	1586—1587
Саїд-хан Чагтай	1587—1594
Ман I Сінґх	4 червня 1594—1606
Кутб уд-Дін-хан Кока	2 вересня 1606 — травень 1607
Джаханґір Кулі Бек	1607—1608
Іслам-хан I	Червень 1608—1613
Касім-хан Чішті	1613—1617
Ібрагім-хан	1617—1624
Махабат-хан	1625—1626
Мукаррам-хан	1626—1627
Фідаї-хан	1627—1628
Касім-хан Джувайні	1628—1632
Азам-хан Мір Мухаммед Бакар	1632—1635
Іслам-хан II	1635—1639
Шах Шуджа	1639—1660
Мір Джумла II	Травень 1660 — 30 березня 1663
Шаїста-хан	Березень 1664—1678
Фідаї-хан (Азам-хан Кока)	1678
Мухаммад Азам Шах	1678—1679
Шаїста-хан	1679—1688
Хан-і-Джахан Бахадур-хан	1688—1689
Ібрагім-хан	1689—1697
Азім уш-Шан	1697—1712
Хан-і-Джахан	1712—1713
Джаханґір-Шах Багадур (Фархунда-Сійяр)	Лютий 1713 — травень 1713
Музаффар Джанг Мір Джумла	1713—1716
Муршід Кулі-хан	1717—1727
Шуджа уд-Дін	1727—1739
Сарфараз-хан	1739—1740
Аліварді-хан	1740—1756
Сірадж уд-Даула	1756 — 2 липня 1757