PROFILPELAJAR.COM

	Бельгійське Конго; Congo belge; Belgisch-Congo
Прапор	Герб
	Девіз; Travail et Progrès - L'union fait la force; "Праця та прогрес – єдність робить силу"
	; Бельгійське Конго (темно-зелене), показане поряд з Руанда-Урунді (світло-зелене), 1935 рік
Столиця	Бома, з 1923 Леопольдвіль/Леопольдштадт
Мова(и)	французька (офіційна); також: нідерландська,; лінґала · конголезська; суахілі · чілуба[en];
Грошова одиниця	конголезький франк
Площа	2 345 410 км²
Населення	15 000 000 (1914) 16 600 000 (1960)
Час існування	15 листопада 1908 — 30 червня 1960
Метрополія	Бельгія
Глава держави	Король Бельгії, віце-губернатор
Найбільше місто	Леопольдвіль/Леопольдштадт
	Вікісховище має мультимедійні дані; за темою: Бельгійське Конго

Бельгі́йське Ко́нго (фр. Congo belge, вимовляється: [kɔ̃ɡo bɛlʒ]; нід. Belgisch-Congo^[a].) — формальна назва сучасної Демократичної республіки Конго (ДРК) з часу встановлення бельгійським королем Леопольда II контролю над Конго 15 листопада 1908, до здобуття нею незалежності 30 червня 1960 року, що було початком Конголезької кризи.

Бельгійське Конго (1908—1952)

Бельгійці, які проживають у Бельгійському Конго, 1900–1959
Рік	Населення	Зміна
1900	1187	—
1910	1928	+62.4%
1920	3615	+87.5%
1930	17 676	+389.0%
1939	17 536	−0.8%
1950	39 006	+122.4%
1955	69 813	+79.0%
1959	88 913	+27.4%
Джерело: ^[5]

У жовтні 1908 року бельгійським парламентом був прийнятий «Закон про управління Бельгійським Конго» (так звана колоніальна хартія). Згідно з цим законом, законодавчу владу в Бельгійському Конго здійснювали король і парламент Бельгії, а також призначений генерал-губернатор, якому надавалися право виконувати всю владу в колонії. Контроль за діяльністю колоніальної адміністрації здійснювала спеціально призначена особа — міністром справ у Бельгійському Конго. До 1923 року столицею колонії було місто Бома, пізніше Леопольдвіль та інші великі міста — Стенлівіль та Елізабетвіль.

У 1914 році колонія була розділена на 4 віце-губернаторства, а в 1933 — на 6 провінцій, що в свою чергу розділялися на дистрікти, території та шеферії (з етнічним складом населення) або сектори (зі змішаним складом населення). За генерал-губернаторами та губернаторами провінцій були закріплені консультативні ради. Поступово формувалася «заморська еліта», представником котрої був успішний підприємець і перший мільйонер Конго Жозеф Чомбе, батько Монзи Чомбе.

Бельгійське Конго та Руанда-Урунді (1952—1960)

Докладніше Руанда-Урунді

У 1916 році, під час Першої світової війни, війська Бельгійського Конго увійшли на території Німецької Східної Африки і зайняли два королівства — Руанду та Бурунді, які стали колоніями Німецької імперії в 1898 та 1903 роках. Згідно з Версальським договором, ці землі були оголошені об'єднаним королівством Руанду-Урунді і згідно з рішенням Ліги Націй в 1922 році вони стали підмандатною територією Бельгії категорії Б. У 1946 році, після розпуску Ліги Націй, Руанда-Урунді отримала статус підопічної території Бельгійського королівства за умови підготовки країн до незалежності. У 1952 році Руанду-Урунді були доєднані до Бельгійського Конго^[6].

Протягом 1940-х і 1950-х Бельгійське Конго зазнало масштабної урбанізації, і колоніальна адміністрація розпочала різноманітні програми розвитку, спрямовані на перетворення території на «зразкову колонію»^[7]. Одним із результатів став розвиток нового середнього класу європеїзованих африканських "évolué^[en]" у містах^[7]. До 1950-х у Конго було вдвічі більше найманої робочої сили, ніж у будь-якій іншій африканській колонії^[8].

Незалежність бельгійських колоній

У 1960 році після ліквідації Бельгійського Конго й проголошення незалежності Республіки Конго та конголезької кризи, що вибухнула на той час, Бельгія втратила контроль над Руанду-Урунді. На Брюссельській конференції круглого столу на вимогу делегацій, які представляли Бельгійське Конго, бельгійський уряд був змушений заявити про свою згоду надати колонії незалежність. Після проголошення в 1960 році незалежності Республіки Конго охопила гостра політична криза. Активізувалися сецесіоністські сили, були проголошені Республіка Катанга на чолі з М. Чомбе і держава Південне Касаї на чолі з А. Калонджа. Криза тривала 5 років, до приходу до влади Жозефа Мобуту. За цей час в країні насильницькою смертю загинуло більше 100 тис. чоловік^[9].

27 липня 1962 року на сесії ООН було ухвалено рішення про ліквідацію бельгійської опіки над Руандою-Урунді, на території якої тоді ж утворились дві незалежні держави — Руандійська Республіка та Королівство Бурунді.