Бела Ростиславович
Бан Мачви
1262 — 1272
Попередник:	Ростислав Михайлович
Наступник:	Роланд I Ратот
Бан Боснії
1270 — 1272
Попередник:	Михайло Ростиславич
Наступник:	Іштван Гуткелед
Народження:	1243  невідомо
Смерть:	листопад 1272  Маргіт, Budapest District XIIId, Будапешт
Країна:	Угорське королівство
Релігія:	католицтво
Рід:	Рюриковичі
Батько:	Ростислав Михайлович
Мати:	Анна Угорська

Бела Ростиславович (після 1243 — листопад 1272)^[1] — представник династії Рюриковичів, бан Мачви (1262—1272) та Боснії (1266/1271-1272). Таким чином, був правителем південних провінцій Угорського королівства^[2].

Син руського князя Ростислава Михайловича, що боровся за владу в Галичині з князем Данилом, онук чернігівського князя Михайла Всеволодовича. Онук угорського короля Бели IV за лінією матері Анни^[1]. Після смерті князя Ростислава в 1262 році його володіння поділили два сини: Бела став баном Мачви, а його молодший брат Михайло — Боснії^[3]. Король Бела IV, зробивши такий поділ володінь, також перерозподілив інші периферійні володіння свого королівства: Славонію, Далмацію та Хорватію, які доти належали його старшому синові й наступникові Стефанові V, він передав своєму молодшому синові Белі^[3].

Стефан V одразу ж підняв повстання проти батька^[3]; під час цієї війни Бела Ростиславович та його матір допомагали Белі IV^[1]. Його дід та дядько (Бела IV та Стефан V) уклали мир 5 грудня 1262 року^[3], згідно з яким королівство було поділене по Дунаю на дві частини, східна з яких опинилася під владою Стефана V^[4]. Після укладення миру Стефан також захопив володіння, успадковані Белою та Михайлом Ростиславичами у східній частині королівства (колишні королівські володіння — комітат Береґ та замок Фізер). Їхня матір подала формальну скаргу на свого брата папі Урбану IV, проте Стефан не повернув Ростиславичам їхні володіння^[2].

У грудні 1264 року війська Бели IV почали вторгнення у східну частину королівства. Він призначив свого онука Белу керівником частини своїх військ, проте фактичним керівником королівських сил був Генрік Кесеґі. У битві під Ішасегом у березні 1265 року Стефан завдав поразки силам батька, а Бела Ростиславич покинув поле бою^[2].

Два королі уклали новий мир 23 березня 1266 року на острові Маргіт на Дунаї (нині Будапешт), за яким старий поділ королівства зберігався. У той час помер Михайло Ростиславич, і Бела перейняв його володіння в Боснії^[2]. 1268 року король Сербії Стефан Урош I відправив свої війська, щоб сплюндрувати Мачву; вони завдали значної шкоди регіонові перед прибуттям угорської допомоги. Угорським військам, надісланим Белою IV, вдалося взяти в полон Стефана Уроша, і йому довелося заплатити за своє звільнення^[3].

Після того як 3 травня 1270 року Бела IV помер, Бела Ростиславович, на відміну від матері та більшості прихильників свого діда у боротьбі проти дядька, що перейшли до двору чеського короля Оттокара II, навпаки, підтримав Стефана V у боротьбі з Оттокаром^[2]. Під час кампанії Белу Ростиславича від убивства ворогами поблизу замку Мошон врятував Петер Чак, про що 1274 року в своїй грамоті писав король Ласло IV^[5].

Після смерті Стефана V 6 серпня 1272 року і вступу на престол його неповнолітнього сина Ласло IV колишні прихильники покійного Бели IV, зокрема матір Бели Ростиславича та Генрік Кесеґі, повернулися до Угорщини^[2]. З того часу кілька угорських дворянських груп боролися за вплив при королівському дворі й за владу в королівстві^[1]. Під час однієї із сутичок у листопаді 1272 року люди з оточення Генріка Кесеґі вбили Белу Ростиславича, який на той час був найближчим родичем короля чоловічої статі^[2][6][7].

Після вбивства Бели його володіння були поділені між членами правлячої дворянської еліти^[2].

• Bataković, Dušan T., ред. (2005). Histoire du peuple serbe [History of the Serbian People] (French) . Lausanne: L’Age d’Homme. ISBN 9782825119587.
• Bernert, Zsolt; Buzár, Ágota (2018). 80 év után kerültek elő az Árpád-házi herceg elveszettnek hitt csontmaradványai [Bones of the Prince from the House of Árpád, Believed to be Lost, were Rediscovered after 80 Years]. Határtalan Régészet. Móra Ferenc Múzeum. 3 (4): 84—87. ISSN 2416-3074.
• Ćirković, Sima (2004). The Serbs. Malden: Blackwell Publishing.
• Engel, Pál (2001). The Realm of St. Stephen: A History of Medieval Hungary, 895-1526. London & New York: I.B.Tauris.
• Fine, John Van Antwerp Jr. (1994). The Late Medieval Balkans: A Critical Survey from the Late Twelfth Century to the Ottoman Conquest. Ann Arbor, Michigan: University of Michigan Press.
• Font, Márta (2020). Rostislav, Dominus de Macho. Stefan the First-Crowned and His Time. Belgrade: Institute of History. с. 309—326.
• Isailović, Neven (2016). Living by the Border: South Slavic Marcher Lords in the Late Medieval Balkans (13th–15th Centuries). Banatica. 26 (2): 105—117.
• Jireček, Constantin (1911). Geschichte der Serben. Т. 1. Gotha: Perthes.
• Kádár, Tamás (2009). Egy rejtélyes politikai gyilkosság és háttere a XIII. század végi Magyarországon: Béla macsói és boszniai herceg pályája [A Mysterious Political Murder and its Background at the End of 13th Century in Hungary: Career of Béla, Duke of Macsó and Bosnia]. Fons. Szentpétery Imre Történettudományi Alapítvány. 16 (4): 411—429. ISSN 1217-8020.
• Kontler, László (1999). Millennium in Central Europe: A History of Hungary. Atlantisz Publishing House. ISBN 963-9165-37-9.
• Kristó, Gyula (1979). A feudális széttagolódás Magyarországon [Feudal Anarchy in Hungary] (угор.). Akadémiai Kiadó. ISBN 963-05-1595-4.
• Kristó, Gyula: Középkori históriák oklevelekben (1002—1410) (Medieval Stories in Royal Charters /1002-1410/); Szegedi Középkorász Műhely in association with the Gondolat Kiadó, 1992, Szeged; ISBN 963-04-1956-4.
• Petrovics, István (1994). Béla 5. Magyar herceg. У Kristó, Gyula; Engel, Pál; Makk, Ferenc (ред.). Korai magyar történeti lexikon (9–14. század) [Encyclopedia of the Early Hungarian History (9th–14th centuries)] (угор.). Akadémiai Kiadó. с. 93. ISBN 963-05-6722-9.
• Szűcs, Jenő (2002). Az utolsó Árpádok [The Last Árpáds] (угор.). Osiris Kiadó. ISBN 963-389-271-6.
• Ternovácz, Bálint (2017). A macsói és barancsi területek története 1319-ig [Te Territories of Macsó and Barancs until 1319]. У Fábián, Laura та ін. (ред.). Micae Mediaevales VI (угор.). Eötvös Loránd University. с. 227—240. ISBN 978-963-284-826-6.
• Zsoldos, Attila (2007). Családi ügy: IV. Béla és István ifjabb király viszálya az 1260-as években [A family affair: The Conflict between Béla IV and Junior King Stephen in the 1260s] (угор.). História, MTA Történettudományi Intézete. ISBN 978-963-9627-15-4.
• Zsoldos, Attila (2011). Magyarország világi archontológiája, 1000–1301 [Secular Archontology of Hungary, 1000–1301] (угор.). História, MTA Történettudományi Intézete. ISBN 978-963-9627-38-3.