Бедаквілін (англ.Bedaquiline, лат.Bedaquilinum) — синтетичний препарат, який є похідним діарилхінолону[1][2][3], який застосовується перорально[2][4]. Бедаквілін розроблений у лабораторії компанії «Janssen Pharmaceutica» під керівництвом професора Коена Андрієса[5], яка є частиною групи компаній «Johnson & Johnson»[6], та яка проводила подальші клінічні дослідження препарату. Уперше бедаквілін представлений на міждисциплінарній конференції з антимікробної терапії та хіміотерапії, яка організована Американським Мікробіологічним товариством, у 2004 році[7], після того, як препарат вже досліджувався протягом 7 років[8]. Після публікації перших досліджень з ефективності препарату бедаквілін отримав схвалення FDA 28 грудня 2012 року по прискореній процедурі, та став першим препаратом для лікування туберкульозу протягом 40 років до своєї реєстрації[9][10]. У жовтні 2016 року бедаквілін схвалений комісією з лікарських препаратів для людей Європейського агентства з лікарських засобів[11]. Далі препарат зареєстрований у ряді інших країн після тривалих клінічних досліджень[12]. У квітні 2018 року препарат поданий для офіційної реєстрації у МОЗ України[6], й 15 червня 2018 року бедаквілін офіційно зареєстрований в Україні для клінічного застосування[13].
Фармакологічні властивості
Бедаквілін — синтетичний протитуберкульозний препарат, який є похідним діарилхінолону. Бедаквілін у високих концентраціях має бактерицидну дію, а в низьких — бактеріостатичну. Механізм дії препарату полягає у специфічному інгібуванні протонної помпиферментуАТФ-синтазимікобактерій, у тому числі туберкульозної палички, наслідком чого є порушення клітинного дихання мікобактерій, пригнічення синтезу АТФ у мікробних клітинах, що спричинює порушення вироблення необхідної для життєдіяльності клітини енергію, кінцевим наслідком чого є загибель мікробної клітини[3][1][12]. Бедаквілін застосовується у складі комлексного лікування туберкульозу, переважно спричиненого штамамимультирезистентної туберкульозної палички.[3][4][14] Бедаквілін став першим синтезованим препаратом для лікування туберкульозу із принципово новим механізмом дії за останні 40 років[3][12]. У клінічних дослідженнях бедаквілін виявив значну ефективність проти туберкульозної палички, у тому числі мультирезистентних штамів[3][12][15], вже після 12 тижнів лікування препаратом, тоді як лікування іншими препаратами ефективне лише після 18—24 місяців лікування[3]. Проте при застосуванні бедаквіліну часто спостерігаються серйозні побічні ефекти, зокрема подовження інтервалу QT на ЕКГ та токсичне ураження печінки, а також збільшення загальної смертності в осіб, які приймають бедаквілін[3]<[10][16]. У зв'язку із цим консультанти з питань туберкульозу Центру з контролю і профілактики захворювань у США заявили про необхідність ще одного дослідження, в якому було б оцінено усі можливі переваги та недоліки застосування бедаквіліну[10].
Фармакокінетика
Бедаквілін повільно всмоктується при пероральному прийомі, максимальна концентрація в крові досягається протягом 5 годин після прийому препарату. Біодоступність препарату значно збільшується при прийомі з їжею, досягаючи показника 95 %. Бедаквілін майже повністю (на 99,9 %) зв'язується з білками плазми крові. Препарат створює високі концентрації у багатьох тканинах та органах, особливо легенях, лімфатичних вузлах, селезінці, печінці та нирках. Бедаквілін погано проходить через гематоенцефалічний бар'єр, точних даних за проникнення через плацентарний бар'єр та виділення в грудне молоко людей немає. Препарат метаболізується в печінці з утворенням менш активного метаболіту М2. Бедаквілін виводиться з організму переважно з калом у вигляді метаболітів, незначна частина виводиться з сечею. Період напіввиведення препарату становить 5,5 місяців, цей час може збільшуватися при порушеннях функції печінки[4][2].
При застосуванні бедаквіліну побічні ефекти є досить частими, значна частина із яких можуть спричинити серйозні порушення функції органів та систем організму хворих. Найчастішими побічними ефектами при застосуванні препарату є нудота, блювання та болі в суглобах[2], проте найважчими побічними явищами при застосуванні препарату є подовження інтервалу QT на ЕКГ та токсичне ураження печінки, спостерігається також збільшення загальної смертності в осіб, які приймають бедаквілін[3][2]. Іншими побічними ефектами препарату є головний біль, запаморочення, шкірний висип, діарея, біль у грудній клітці, погіршення апетиту, кровохаркання, біль у м'язах[2][17].
Протипоказання
Бедаквілін протипоказаний при підвищеній чутливості до препарату,[2] важкій печінковій або нирковій недостатності, вагітності, годуванні грудьми, особам у віці до 18 років[17].
Форми випуску
Бедаквілін випускається у вигляді таблеток по 0,1 г[4][2][17].
↑de Jonge MR, Koymans LH, Guillemont JE, Koul A, Andries K (Червень 2007). A computational model of the inhibition of Mycobacterium tuberculosis ATPase by a new drug candidate R207910. Proteins. 67 (4): 971—80. doi:10.1002/prot.21376. PMID17387738. (англ.)
