Басі́вський парк — парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення в Україні. Розташований у місті Суми, в кінці вулиці Володимирської (в районі колишнього села Баси).
Площа 34,5814 га. Затверджений як заповідний об'єкт рішенням облвиконкому в 1972 році. Підпорядкований підприємству «Зеленбуд» (21,5 га), Сумській центральній лікарні (3,1 га) та пологовому будинку (1,1 га).
Парк було створено на початку 19 столітті і займав площу 30 га. Закладений на початку 19 століття і являю собою складову частину садибно-паркового комплексу заміського володіння дружини бригадного генерала поміщиці П. М. Штеричевої, який був побудований за проектом відомого харківського архітектора О. О Паліцина. Проект реалізований його учнем В. І. Ярославським.
Маєток побудований у псевдоготичному стилі, що було рідкісним явищем до середини 19 століття. Головний будинок ансамблю поєднувався з асиметричним мальовничим плануванням всього комплексу споруд. Поблизу будинку був квітник і фруктовий сад. Садибний парк був створений у пейзажному стилі з використанням штучного ландшафту. У насадженнях використовувались місцеві породи. У верхньому парку, що прилягав до комплексу садибних забудов, були чітко сплановані основні алеї, що розходились від основного будинку. При основі верхнього парку була штучна водойма — став, облямований по периметру групами дерев верби. Алеї були вимощені цеглою, садиба — огороджена ґратами. У південній частині нижнього парку близько ставу був оглядовий майданчик. В саду стояв будиночок на кам'яних стовпах — альтанка. Поблизу головного будинку був фонтан.
Сучасний стан
Парк займає частину заплави річки Псел і рівнинну та схилову частину надзаплавної тераси на її лівобережжі[1]. Споруди парку не дожили до наших днів. Збережений палац-пам'ятка архітектури зазнав численних змін, пожеж, реставраций, капітальних ремонтів. Подекуди залишились сліди від вимощених цеглою доріжок вздовж алей, залишки недіючого фонтану, майданчиків тощо. Старі першопочаткові деревні насадження у більшості своїй не дожили до наших днів. Значна частина старих дерев була знищена ураганом 1957 року. Із старих дерев-довгожителів збереглися одинокі сосна звичайна та клен гостролистий, а в східній частині парку на плакорній ділянці віддалено стоять один від одного 20 могутніх дерев дуба звичайного, яким вже понад 100 років.