Баранов Максим Володимирович

Баранов Максим Володимирович
 Старший сержант
Загальна інформація
Народження30 липня 1992(1992-07-30)
Сиваське
Смерть24 серпня 2014(2014-08-24) (22 роки)
Новоіванівка
ГромадянствоУкраїна Україна
Військова служба
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС Національна гвардія
Формування 16-й окремий батальйон НГУ
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Баранов.

Макси́м Володи́мирович Бара́нов (нар. 30 липня 1992(19920730) — пом. 24 серпня 2014) — старший сержант Національної гвардії України[1], учасник російсько-української війни.

Життєвий шлях

Народився в селі Сиваське (також вказується Вовчанське Якимівського району, Запорізька область — а згодом переїхав до Сиваського). 2009 року закінчив загальноосвітню школу у селищі Сиваському, потому здобув професію будівельника у професійному училищі. Строкову військову службу проходив у 9-й окремій бригаді Кримського територіального командування внутрішніх військ МВС України (Сімферополь). Пройшов курс підготовки у Навчальному центрі внутрішніх військ (Золочів Львівської області), здобув спеціальність кінолога. Перейшов на роботу до Херсонської міліцейської частини. Продовжив службу за контрактом; інструктор кінологічної групи 16-ї окремої бригади охорони громадського порядку, в/ч 3056, Херсон (Херсонський окремий батальйон).

З 28 липня 2014 року брав участь у боях на сході України. Останній раз виходив на зв'язок на день Незалежності, 24 серпня, був в Амвросіївському районі Донецької області.

24 серпня 2014-го під час передислокації колона нацгвардійців потрапила в засідку терористів поблизу села Новоіванівка Амвросіївського району — на покинутому блокпосту (вояки вважали, що там ще були українські військові). Максим був убитий автоматною чергою і впав поруч із палаючою автівкою. Тоді у бою загинули старший прапорщик Сергій Добровольський, прапорщик Борис Грязнов та старший сержант Максим Баранов. 25 вояків потрапили до полону.

Довгий час перебував у списках зниклих. Тіла загиблих українських бійців місцеві жителі поховали неподалік села. Волонтери ГО «Народна пам'ять» провели ексгумацію і вивезли останки із зони бойових дій.

Знайдений у Запоріжжі серед загиблих за результатами експертизи ДНК. 27 лютого 2015 року в смт Сиваське Максима провели в останню путь з військовими почестями.

Залишилися мати, дружина Ірина та син Артем 2013 р.н.

Нагороди та вшанування

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

  • орденом «За мужність» III ступеня (Указ Президента України № 270/2015 від 15.05.2015, посмертно)[2].
  • Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 8, місце 1
  • Вшановується 24 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[3]
  • В Сиваській ЗОШ № 1 відкрито меморіальну дошку пам'яті Максима Баранова.

Примітки

  1. ↑ Баранов Максим Володимирович | Запорізька обласна універсальна наукова бібліотека. old.zounb.zp.ua. Архів оригіналу за 4 червня 2021. Процитовано 4 червня 2021.
  2. ↑ Указ Президента України від 15 травня 2015 року № 270/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
  3. ↑ Дзвін Пам'яті пролунав двадцять два рази… В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників

Джерела

Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.