Барабаш Михайло Федорович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Барабаш.
Барабаш Михайло Федорович
Михайло Барабаш. 2017 рік.
Народження20 серпня 1952(1952-08-20) (72 роки)
Відники, Пустомитівський район
Національністьукраїнець
КраїнаСРСР СРСР→Україна Україна
НавчанняУкраїнський поліграфічний інститут імені Івана Федорова
Діяльністьхудожник
Роки творчостіз 1980
ВчительПрийдан Іван Харитонович
ЧленНаціональна спілка художників України

Михайло Федорович Барабаш (нар. 20 серпня 1952, Відники) — український художник.

Член Національної спілки художників України від 1989 року. Член Наукового товариства імені Шевченка у США (НТШ-А) від 2017 року[1].

Від 1980 року взяв участь у понад 100 крайових, усеукраїнських та міжнародних виставках[2], станом на 2017 рік мав 8 персональних виставок[1].

Твори митця представлені у приватних колекціях в Україні, Польщі, Німеччині, Канаді, США, Австралії[3].

Творчі сфери митця: станкова, книжкова й рекламна графіка, малярство[3]. Працює в техніках графіки, літографіки, акрилік, пастелі[1]. Тематика робіт: рідне село, краєвиди Львова, Карпат, Нью-Йорка та ін.[3], натюрморти, портрети. Графіка художника сюжетно-деталізована, малярство засвідчує імпресіоністично-враженнєве сприйняття життєвої конкретики.

Життєпис

Народився 20 серпня 1952 року в селі Відники, що на Львівщині (Україна)[4]. У 1959—1966 роках навчався у Відницькій восьмирічній школі, з 1966 по 1969 рік рр. — у Старосільській середній школі. Працював учителем малювання і трудового навчання у Відницькій ВШ (1969—1970), у Давидівській СШ (вересень — листопад 1970) і у Старосільській СШ (1975—1980). У 1970—1973 роках Михайло Барабаш служив на Військово-морському флоті СРСР. 1974 року вступив на відділ графіки Українського поліграфічного інституту імені Івана Федорова[4]. Серед наставників — Христина Саноцька, Анатолій Попов, Зеновій Кецало, Іван Крислач. У 1980-му[2] на «відмінно» захистивши дипломну роботу «Львівський архітектурний заповідник», здобув фах художника-ілюстратора книжок[1]. У 1980—1999 роках працював викладачем[1], завідувачем відділу промислової графіки Львівського державного коледжу декоративного і ужиткового мистецтва імені Івана Труша[1], у 1998—1998 роках завідував цим відділом[3].

Від 1999 року живе у Нью-Йорку[3]. У 2007[джерело?]—2016[5] роках працював викладачем історії української культури у Школі українознавства Об'єднання українців Америки «Самопоміч» у Нью-Йорку (США)[6].

Родина

Батько — Барабаш Федір Васильович (1927—2006). Після служби в армії (1944—1952) працював токарем на Львівському заводі автонавантажувачів, а тоді в радгоспі «Звенигородський» на Львівщині. Мати — Барабаш (з дому — Похмурська) Стефанія Іванівна (1932—2003); працювала в колгоспі, опісля — медсестрою в медпункті с. Відники. Брат Василь (* 1957) працював водієм служби МВС у Львові. Донька Наталя (* 1980) закінчила Львівський університет ім. І. Франка (економіст). Чоловік — Юрій Савицький, діти — Христина і Андрій. Донька Анастасія, (* 1987) закінчила Queens College у Нью Йорку, (masters of arts in teaching; вчителька англійської літератури). Чоловік — Владислав Шестопалов, діти — Олександр і Адріан.

Творчий доробок

Цикли гравюр «Віхи історії Львова» (1980—1987)[1], «Звенигородові — 900» (1985—1988)[1]; гравюрні триптихи «Іван Франко» (1986)[3], «Рік 1933-й» (1989)[4]; серія графічних листів «Моє дитинство» (1981—1993)[1]; серія літографій панорамних видів Львова (1995—1998)[3]; графічний диптих «У полоні вічності» (1998)[3]; серія робіт акриловими фарбами «Нью-Йорк очима іммігранта» (2001—2016); серія пастелей «Надвечір'я у Нью-Йорку» (2001—2016); нью-йоркські та львівські замальовки (2011—2016); серія робіт «Майдан-14», присвячених Революції Гідності в Україні.

Художнє оформлення книжок: «Самотність» Віктора Палинського[1], «Простір із прірв і круч» Івана Пазини[1], «Рідна земля Україна» Євгенії Думки[1][7], «Відлуння» Семена Брухаля[1][7], «Калиновий вогонь» Лесі Карпінської[7], «Вірю, надіюсь, люблю» Галини Охоцької[7], обкладинки журналу «Кур'єр Кривбасу» (жовтень — листопад 1997 року)[8]; комплект листівок «Віхи історії Львова в дереворитах Михайла Барабаша» (Жовква, 1990)[8]; великоформатний настінний календар «Старий Львів» (Львів, 1999)[8], альбоми «Михайло Барабаш. Графіка, малярство» (Львів, 2002), «Україна — це світло, а пастель — роса» (Львів, 2007); збірка словесно-поетичних і лінеарних рефлексій «На Другій авеню» (Львів, 2016).

На обкладинці книги Ольги Кузьмович «Про це і те» використано зображення Львова роботи Михайла Барабаша, що ґрунтується на малюнку Антона Ланге 19-го століття[9].

Знакові (прикметні) роботи художника: дереворитні види Львова різних часів[2], княжого Звенигорода; літографічні панорами Львова[2]; ліногравюри й олійні полотна, присвячені дитинству у Відниках; пастельні види України; лінеарні й акрилові види Нью-Йорка; олійний пейзаж «Зима у Львові»; торцевогравюрний триптих «Іван Франко»; сангіновий портрет Василя Барки[4][2].

Авторські друки

  • Михайло Барабаш. Віхи історії Львова: Комплект листівок. — Жовква: Міськдрукарня, 1990. — 9 лист.
  • Михайло Барабаш. Старий Львів: Настінний календар. — Львів, 1999.
  • Михайло Барабаш. Графіка, малярство: Альбом. — Львів: Афіша, 2002. — 48 с.
  • Михайло Барабаш. Україна — це світло, а пастель — роса: Книга-альбом.– Львів: Апріорі, 2007. — 96 с.
  • Михайло Барабаш. На Другій авеню: Поетичні рефлексії. — Львів: Апріорі, 2016. — 104 с.

Основні виставки

Персональні виставки

Листопад-грудень[джерело?] 1986 року — персональна виставка у Львові[10].

3–10 березня 1991 року в приміщеннях Об'єднання мистців-українців Америки у Нью-Йорку (США) — персональна виставка[11].

27 лютого — 8 березня 2003 року в приміщенні НТШ у Нью-Йорку — персональна виставка «Нью-Йорк очима іммігранта»[12], представлено 21 працю різною технікою[13]. Персональна ретроспективна виставка, травень-червень, Грінпойнт (м. Нью-Йорк, США).

Грудень 2009 — лютий 2010 року[джерело?] в Українському інституті Америки в Нью-Йорку — персональна виставка «Нью-Йорк очима українця»[14].

Квітень 2013 року в кав'ярні «Elsewhere Espresso» у Нью-Йорку — персональна виставка «Нью-Йорк очима українця»[15].

2014 р. — персональна виставка «Надвечір'я у Нью-Йорку», кав'ярня «Elsewhere Espresso», м. Нью-Йорк (США)[джерело?].

Травень 2018 року — персональна виставка «Урбаністика Львова і Нью-Йорка» в залі НТШ (Нью-Йорк)[16].

Групові виставки

1980, 1984, 1987 рр. — VII, Х. ХІ обласні виставки творів молодих художників, м. Львів[джерело?].

1981 р. — міжзональна виставка творів молодих львівських та івано-франківських художників, жовтень-листопад, м. Івано-Франківськ[джерело?].

1984 р. — зональна виставка «На трасі дружби», січень-лютий, м. Львів. Виставка графіки львівських художників 1939—1984 рр., мм. Дніпропетровськ, Львів[джерело?].

1985 р. — Республіканська художня виставка «Мальовнича Україна», м. Київ. Зональна виставка творів молодих художників, м. Тернопіль[джерело?].

1986 р. — Республіканська художня виставка «Мальовнича Україна», м. Київ. Обласна виставка до 130-х роковин І. Франка, серпень-вересень, м. Львів. ІІІ Республіканська виставка екслібриса, грудень-січень, м. Київ[джерело?].

1987 р. — Республіканська виставка творів молодих художників «Молодість країни», березень, м. Київ. Республіканська художня виставка, серпень-вересень, м. Київ[джерело?].

1988 р. — Республіканська виставка до 50-річчя Спілки художників України, квітень, м. Київ. Виставка львівської графіки, серпень-вересень, м. Каунас (Литва). Групова виставка творів учасників пленеру, червень, м. Перемишль (Польща)[джерело?].

1989 р. — І Міжнародна виставка екслібриса, м. Вільнюс (Литва)[11]. 1991 р. — Міжнародна виставка еротичного екслібриса «Ерос-91», Бельгія[джерело?].

1992 р. — Міжнародна виставка мініатюрного мистецтва, м. Катовіце (Польща)[джерело?].

1993 р. — Міжнародна виставка екслібриса "WARSZAWIANA-93, м. Варшава (Польща). Міжнародна виставка мініатюрного мистецтва, грудень, м. Торонто (Канада)[джерело?].

1994 р. — групова виставка «Графіка львівських мистців», м. Нью-Йорк (США)[джерело?].

1996 р. — групова виставка малярства «Щаблі-2», м. Чикаго (США)[джерело?].

1997 р. — Всеукраїнська виставка-бієнале «Графіка-97», м. Київ[джерело?].

1998 р. — виставка до 7-ї річниці незалежності України, м. Львів[джерело?].

2001 р. — Міжнародна виставка-трієнале графіки, м. Канагава (Япопія)[джерело?].

2006—2009 рр. — мистецька виставка, липень-серпень, «Гражда», Гантер штат Нью-Йорк)[джерело?].

29 квітня 2007 року — групова виставка «Мистецтво по полудні» в Українсько-американському культурному центрі (Нью-Йорк) за участі 14 митців[17].

2010 р. — групова виставка «CONTEMPORARY ART-2010», січень-березень, Український інститут Америки, м. Нью-Йорк (США)[джерело?].

2010—2016 рр. — мистецька виставка, липень-серпень, «Гражда», Гантер (штат Нью-Йорк)[джерело?].

Примітки

  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н п Нові члени НТШ-А // Бюлетень Наукового товариства імені Шевченка в Америці. — 2017. — № 43 (59). — С. 38.
  2. ↑ а б в г д Художники України. Живопис, графіка, скульптура, монументально-декоративне мистецтво, декоративно-ужиткове мистецтво: Творчо-біографічний альбом-довідник. Т. 6. Київ: Експрес-поліграф. 2011. с. 16-17. {{cite book}}: Недійсний |nopp=n (довідка)
  3. ↑ а б в г д е ж и Володимир, Стасенко (2010). Спадкоємці першодрукаря. Словник митців випускників та викладачів кафедри графіки Української академії друкарства. Львів. с. 20. {{cite book}}: Недійсний |nopp=n (довідка)
  4. ↑ а б в г Р. М. Яців. Барабаш Михайло Федорович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
  5. ↑ В. Глушак (6 жовтня 2016). У школі в Ню-Йорку почалися лекції. Свобода. Архів оригіналу за 31 грудня 2019. Процитовано 31 грудня 2019. [Архівовано 2019-12-31 у Wayback Machine.]
  6. ↑ Ксеня Ференцевич (14 березня 2014). Шевченківське свято. 2014 рік. ukrainianschoolnyc.org. Архів оригіналу за 31 грудня 2019. Процитовано 31 грудня 2019. [Архівовано 2019-12-31 у Wayback Machine.]
  7. ↑ а б в г Михайло Барабаш. Графіка, малярство: Альбом. — Львів: Афіша, 2002. — 48 с.
  8. ↑ а б в Смоляк Богдан. Михайло Барабаш // Образотворче мистецтво. — 2002. — № 2. — С. 53.
  9. ↑ BOOK NOTE: Olha Kuzmowycz reflects on "This and That". The Ukrainian Weekly. 15 січня 2006. Архів оригіналу за 8 січня 2009. Процитовано 31 грудня 2019. [Архівовано 2009-01-08 у Wayback Machine.]
  10. ↑ Olia Szkafarowsky-Rudyk (15 січня 2006). Yonkers bazaar highlights art by Mykhaylo Barabash. The Ukrainian Weekly. Архів оригіналу за 25 липня 2008. Процитовано 31 грудня 2019. [Архівовано 2008-07-25 у Wayback Machine.]
  11. ↑ а б О. Кузьмович (23 лютого 1991). У серці мистця - рідний Львів (PDF). Свобода. Архів (PDF) оригіналу за 10 липня 2016. Процитовано 31 грудня 2019. [Архівовано 2016-07-10 у Wayback Machine.]
  12. ↑ Чоловік, який бачить у нью-йоркських калюжах зорі. Міст. Нью-Йорк. 13 березня 2003. {{cite news}}: |access-date= вимагає |url= (довідка)
  13. ↑ О. Кузьмович (14 березня 2003). Відкриття виставки Михайла Барабаша (PDF). Свобода. с. 19. Архів (PDF) оригіналу за 9 липня 2016. Процитовано 31 грудня 2019. [Архівовано 2016-07-10 у Wayback Machine.]
  14. ↑ Катерина Боруш (14 січня 2010). Нью-Йорк очима іммігранта. Nova газета. Нью-Йорк. с. 1. {{cite news}}: |access-date= вимагає |url= (довідка)
  15. ↑ Нью-Йорк очима Михайла Барабаша. Nova газета. Нью-Йорк. 11 квітня 2013. с. 12. {{cite news}}: |access-date= вимагає |url= (довідка)
  16. ↑ М. Галів (29 червня 2018). Діє виставка картин Михайла Барабаша. Свобода. Архів оригіналу за 31 грудня 2019. Процитовано 31 грудня 2019. [Архівовано 2019-12-31 у Wayback Machine.]
  17. ↑ Л. Хм. (11 травня 2007). Мистецька виставка в Українському Американському культурному центрі. Свобода. с. 1, 19. {{cite news}}: |access-date= вимагає |url= (довідка)Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)

Джерела

  • Р. М. Яців. Барабаш Михайло Федорович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
  • Віхи історії Львова в дереворитах Михайла Барабаша / Авт. тексту Б. Ф. Смоляк, макет та худ. оформлення М. Ф. Барабаш. — Жовква, 1990. — 9 л. (Набір листівок).
  • Смоляк Богдан. Художник і місто: Твори. Графіка Михайла Барабаша // Ратуша (Львів), 1990. — 20 жовт.
  • Яців Роман. Львівська графіка. 1945—1990. Традиції та новаторство. — К.: Наукова думка, 1992. — С. 105, 111—112.
  • Смоляк Богдан. Лінія творчої долі // Михайло Барабаш. Графіка. Малярство. — Львів, 2002. — С. 45–49.
  • Смоляк Богдан. Михайло Барабаш // Образотворче мистецтво. — 2002. — № 2. — С. 53.
  • Чоловік, який бачить у нью-йоркських калюжах зорі. Міст. Нью-Йорк. 13 березня 2003. {{cite news}}: |access-date= вимагає |url= (довідка)
  • О. Кузьмович (14 березня 2003). Відкриття виставки Михайла Барабаша (PDF). Свобода. с. 19. Архів (PDF) оригіналу за 9 липня 2016. Процитовано 31 грудня 2019.
  • Смоляк Богдан. Готується художній альбом «Мальовнича Україна»: [Назва альбому попередня] // Свобода (Нью-Йорк). — 2004. — 5 берез. — С. 23.
  • Яців Роман. Енергетика світла й барв // Образотворче мистецтво (Київ). — 2005. — № 3.
  • Україна — це світло, а пастель — роса // Міст (Нью-Йорк). — 2007. — № 13/455 (29 берез.).
  • Богдан Смоляк (25 травня 2007). Барвистий образ Батьківщини. Вийшов у світ художній альбом Михайла Барабаша (PDF). Свобода. с. 23. Архів (PDF) оригіналу за 3 серпня 2018. Процитовано 31 грудня 2019.
  • Непроминущість у пастелях // Nova газета (Нью-Йорк). — 2009. — № 34 /40, (3 верес.).
  • Катерина Боруш (14 січня 2010). Нью-Йорк очима іммігранта. Nova газета. Нью-Йорк. с. 1. {{cite news}}: |access-date= вимагає |url= (довідка)
  • Володимир, Стасенко (2010). Спадкоємці першодрукаря. Словник митців випускників та викладачів кафедри графіки Української академії друкарства. Львів. с. 20. {{cite book}}: Недійсний |nopp=n (довідка)
  • Художники України. Живопис, графіка, скульптура, монументально-декоративне мистецтво, декоративно-ужиткове мистецтво: Творчо-біографічний альбом-довідник. Т. 6. Київ: Експрес-поліграф. 2011. с. 16-17. {{cite book}}: Недійсний |nopp=n (довідка)
  • Українські митці у світі. Матеріали до історії українського мистецтва XX ст. /Автор-упорядн. Г. Стельмащук. — Львів: Апріорі, 2013. — С. 73.
  • Нью-Йорк очима Михайла Барабаша. Nova газета. Нью-Йорк. 11 квітня 2013. с. 12. {{cite news}}: |access-date= вимагає |url= (довідка)
  • Злочин. Кара. Біль: [Про триптих Михайла Барабаша «Голодомор-1933» — Львів, 1988] // Nova газета (Нью-Йорк). — 2013. — № 44/253 (7 листоп.).
  • Живи і люби // Nova газета (Нью-Йорк). — 2016. № 13/370 (7 квіт.).
  • Зорі в калюжах на другій авеню // Nova газета (Нью-Йорк). — 2016. — № 48/405 (29 груд.).
  • Палинський Віктор. Повертатися завжди // Пульс Ставропії (Львів). — 2017. — 3–4/80–81 (берез.-квіт.).
  • Барабаш Михайло. Мої життєві випадки. Монолог: Галерея «Дзвона» // Дзвін (Львів). — 2018. — № 6/884 (черв.)
  • Смоляк Богдан. Протест. За циклом пастелей Михайла Барабаша, присвячених Революції Гідності: Галерея "Дзвона // Дзвін (Львів). — 2018.– № 6/884 (черв.)
  • Палинський Віктор. Час творити: Есеї про поетів, прозаїків, митців. — Львів: Апріорі, 2019. — С. 408—418.
  • Нові члени НТШ-А // Бюлетень Наукового товариства імені Шевченка в Америці. — 2017. — № 43 (59). — С. 38.