З 1939 — в українському націоналістичному підпіллі.
В 1939 навчався у Львівському політехнічному інституті, під час возз'єднання західної України з УРСР втік до Кракова.[1]
За іншими даними переховувався по селах Калуського і Стрийського повітів. Перейшовши нелегально кордон СРСР, майже рік навчався у Холмській українській гімназії.
У 1941 в місті Калуш Станіславської області за дорученням центрального «проводу» ОУН-бандерівців оголосив «маніфест» про створення Самостійної України і уряду Ярослава Стецька.[1]
В 1943 керував Калуським окружним «проводом» ОУН. Мав прізвисько «Лемко».
У складі Похідних груп ОУН виряджений на терен України, що поступово звільнявся від сталінської влади. Займався налагодженням підпільної мережі ОУН у Херсонській та Миколаївській області Райхскомісаріату Україна. Мав псевдо «Богдан», займався поширенням пропаганди серед молоді.[2]
Є версія, що в 1944 випадково застрелений військами Червоної Армії під час реокупації нею теренів Херсонщини.
За іншою версією навесні 1944 втік спочатку в західні області України, потім нібито в місто Відень[1] і до 1963 проживав за кордоном.
↑ абвАлфавитный список агентов иностранных разведок, изменников родины, участников антисоветских организаций, карателей и других преступников, подлежащих розыску. Видання КГБ СССР, 1968.
