Володимир Баллюзек народився 25 грудня1881 року в Санкт-Петербурзі. У 1898—1890 роках навчався в школі Карла Мая[1], потім — у Вищому художньому училищі в Санкт-Петербурзі. У 1905 році за участь в революційних гуртках був висланий із столиці, виїхав за кордон. Завершив навчання в Мюнхені, після чого багато працював у Парижі, Белграді, Відні і Лондоні, як у театрах, так і в декоративних майстернях. У 1914 році Баллюзеку дозволили повернутися в Росію. Після повернення він працював під керівництвом Олександра Бенуа, оформляючи пушкінські постановки в МХТ.
У 1924 році Баллюзек дебютував як режисер, знявши п'ять фільмів, у деяких з них виступав і як художник: «Легенда про дівочу вежу» (2 серії, 1924), «Гамбург» (1926, за сценарієм Юрія Яновського), «Позбавлені дня» (1927), «Земля кличе» (1928) та ін.
Володимир Баллюзек є автором досліджень в області технологій декораційного мистецтва в кіно.
БАЛЛЮЗЕК, Владимир Владимирович // Кинословарь. В 2 т / Гл. ред. С. Ю. Юткевич. — М. : «Советская энциклопедия», 1966. — Т. 1 : А — Л. — С. 134. — 85000 прим.(рос.)
Миславський В. Н. Фактографічна історія кіно в Україні. 1896—1930. — Харків : «Дім Реклами», 2016. — Т. 2. — 464 с. — 50 прим. — ISBN 978-966-2149-56-2.(рос.)