Село Бакшеївка розташоване на початку балки Яр Караїчний, по якій протікає пересихаючий струмок з кількома загатами. На відстані 1 км розташоване селище Вірівка і за 5 км смт Білий Колодязь. За 2 км проходить автомобільна дорога Т 2104, за 3 км залізнична станція Бакшеївка.
Історія
За даними офіційного сайту Верховної Ради України, Бакшеївка була заснована в 1695 році.
На 1864 рік Бакшеївка мала назву хутір Ромашово (можливо, Романов) і мала 10 дворів, в яких проживало 32 особи.
Рішенням виконкому Харківської обласної Ради народних депутатів від 30 вересня 1958 року Бакшеївську та Новоолександрівську сільради Вовчанського району було об'єднано в одну — Новоолександрівську сільраду з центром у селі Новоолександрівка.
12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 725-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області», увійшло до складу Вовчанської міської громади.[3]
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Вовчанського району, село увійшло до складу Чугуївського району[4].
Демографія
Населення за переписом 2001 року становило 150 осіб (74 чоловіки та 76 жінок).
У селі Бакшеївка при Радянській владі розташовувалося Ватутинське відділення бурякорадгоспу «Олександрівський», у користуванні якого було 6423 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 5355 га орної землі.
У радгоспі було 4 відділення, 4 тракторні бригади, 11 ферм. Основний напрямок господарства - бурякове насінництво. Крім того, вирощуються зернові та технічні культури. Напрямок тваринництва - м'ясо-молочний. Розвинене свинарство.
На території села розташована Братська могила Радянських воїнів-визволителів, які загинули в цих місцях у червні 1942 року.
На ній у 1964 році було встановлено пам'ятник, який занесений до Книги Пам'яті Харківської Області за №631.
Відомі люди
Треньов Костянтин Андрійович (1876-1945) — радянський письменник та драматург, який написав низку оповідань на селянські теми, цикл нарисів «На Украине» (1916), в яких змальоване життя і побут українського народу.
В українських театрах ставили драми Треньова «Любов Ярова» (1927) і «На березі Неви» (1937)..