Аркадій Бакман народився в Одесі16 листопада1905 року. Боксом займався з 22-річного віку до останніх днів життя.
1933 року завоював звання чемпіона України і посів 3-е місце на другому чемпіонаті СРСР у Мінську у ваговій категорії 51 кг.[1]
Був першим капітаном збірної Української РСР з боксу, яка на чемпіонаті СРСР здобула бронзові медалі в командному заліку.[2]
1934 року його призначили старшим тренером «Одеської міської школи боксу». Він стає провідним боксером Одеси, бере участь в численних змаганнях і водночас працює тренером. 1939 року на першості СРСР по другій групі міст посідає 1-е місце у вазі 51 кг.[3] Він перший з одеських боксерів здобуває звання майстра спорту СРСР з боксу.
1941—1945 років Аркадій Давидович — учасник Другої світової війни. Після війни повертається до рідної Одеси і продовжує займатись улюбленою справою. Працює тренером в спортивних товариствах «Харчовик» й «Авангард». 1946 року стає бронзовим призером ВЦРПС (малої першості СРСР) в напівлегкій вазі (57 кг).
1947 року Бакман проводить свій останній, 175-й, поєдинок і в красивому технічному бою перемагає Боба Цимбу.
Аркадій Бакман пішов з життя 23 травня1969 року. Поруч з його пам'ятником в 2001 році було встановлено стелу на честь уславлених тренерів і боксерів Одеси.
Родина
Дружина — Іда Борисівна Райва. Донька Світлана (1947—2016) останні 16 років життя мужньо боролась за збереження Будинку-музею Аркадія Бакмана і меморіалу пам'яті одеських боксерів на території санаторію «Україна». Син — тренер з боксу, журналіст і письменник Деві Аркадьєв (нар. 1934), автор численних книг про київське «Динамо», живе в США.[4][5]
Примітки
↑А. Г. Кочур. Бокс // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [вебсайт] / гол. редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=36226 [Архівовано 9 травня 2021 у Wayback Machine.]
