Баклан білоплечий

Баклан білоплечий
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Сулоподібні (Suliformes)
Родина: Бакланові (Phalacrocoracidae)
Рід: Leucocarbo
Вид: Баклан білоплечий
Біноміальна назва
Leucocarbo nivalis
Falla, 1937[1]
Синоніми
*Phalacrocorax atriceps nivalis
  • Phalacrocorax nivalis
  • Leucocarbo atriceps nivalis
Посилання
Віківиди: Leucocarbo nivalis
EOL: 44485100
ITIS: 824176
NCBI: 1522881

Баклан білоплечий[2] (Leucocarbo nivalis) — вид сулоподібних птахів родини бакланових (Phalacrocoracidae). Раніше вважався підвидом баклана імператорського (Leucocarbo atriceps).

Поширення

Птах гніздиться на антарктичному острові Герд. Поза сезоном розмноження більшість часу проводить у морі.

Опис

Птах завдовжки 75-77 см, розмахом крил до 120 см, вагою — до 3 кг. Самці більші за самиць. Більша частина тіла вкрита оперенням чорного кольору. Живіт, груди, щоки та вуха білі. Над основою дзьоба є помаранчевий карункул. Навколо очей є блакитне кільце. Дзьоб темно-коричневий.

Спосіб життя

Живиться дрібною рибою і морськими безхребетними. За здобиччю пірнає на глибину до 25 м (максимальна глибина 60 м). Сезон розмноження триває в період з листопада по лютий. Створює моногамні пари на сезон. Гніздиться на землі на виступах і вершинах крутих скель у колоніях від 10 до сотні птахів. Гнізда будує з гуано, болота, водоростів і трави. Відкладає до 5 яєць (переважно 2—3 яйця).

Примітки

  1. ↑ Falla (1937), p.226.
  2. ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.

Посилання

  • Heard Island Cormorant - Fact File. DEWHA. Архів оригіналу за 12 вересня 2009. Процитовано 15 лютого 2009. 
  • Falla, R. A. (20 August 1937). Birds. У Johnston, T. Harvey (ред.). Birds. B.A.N.Z. Antarctic Research Expedition 1929–1931, Reports—Series B. Т. II. The B.A.N.Z.A.R Expedition Committee. с. 226. 
  • Garnett, Stephen T.; Crowley, Gabriel M. (2000). The Action Plan for Australian Birds 2000. Canberra: Environment Australia. ISBN 0-642-54683-5. Архів оригіналу за 14 серпня 2009. Процитовано 4 травня 2021. 
  • Green, K. (1997). Biology of the Heard Island Shag Phalacrocorax nivalis. 1. Breeding Behaviour. Emu. 97 (1): 60—66. doi:10.1071/MU97006. 
  • Green, K. (1997). Biology of the Heard Island Shag Phalacrocorax nivalis. 2. Breeding. Emu. 97 (1): 67—75. doi:10.1071/MU97007. 
  • Green, K.; Williams, R. (1997). Biology of the Heard Island Shag Phalacrocorax nivalis. 3. Foraging, Diet and Diving Behaviour. Emu. 97 (1): 76—83. doi:10.1071/MU97008. 
  • Green, K.; Williams, R.; Woehler, E.J.; Burton, H.R.; Gales, N.J.; Jones, R.T. (June 1990). Diet of the Heard Island cormorant Phalacrocorax atriceps nivalis. Antarctic Science. 2 (2): 139—141. doi:10.1017/S0954102090000177. 
  • Marchant, S.; Higgins, P.J., ред. (1990). Handbook of Australian, New Zealand and Antarctic Birds. Т. Volume 1: Ratites to Ducks. Melbourne: Oxford University Press. ISBN 0-19-553244-9. 


Птах Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.