Баделеїт[5] — мінерал підкласу простих оксидів.
Етимологія та історія
Названий на честь британського геолога Джозефа Бадделі, який описав мінерал. Вперше виявлений та описаний у Шрі-Ланці та Бразилії у 1892 році.
Зразок мінералу зберігається в Музеї природознавства в Лондоні.
Загальний опис
Містить 96,5-99% ZrO2. Кристали коротко- або довгопризматичні, пласкі.
Різновид — цирконфавас — радіально-променисті коломорфні утворення з концентричною зональністю.
Густина 5,4-6,02.
Твердість. 6,5.
Баделеїт утворює тісні зростки з цирконом та іншими мінералами.
Колір коричневий, нерідко забарвлення плямисте або зональне, від темно-бурого до жовтувато-бурого. Буває безбарвний, жовтий, зелений та ін. Крихкий.
Блиск — жирний до скляного.
Розповсюдження
Зустрічається у магнетит-піроксенових і магнетит-форстерит-апатитових породах і карбонатитах та інш. разом з пірохлором, циркелітом, інколи кліногумітом. Дуже рідкісний. Виявлений у вулканічних викидах Везувію. Концентрується в прибережно-морських титаноцирконієвих розсипах. Добувається попутно з гідротермальних жил і камафоритів. Найкрупніше у світі родовище баделеїту — Пхалаборва (ПАР).
Переробка і використання
Збагачується гравітацією, а також магнітною і електричною сепарацією. Використовується у виробництві вогнетривів, абразивів, феросплавів, для одержання металічного цирконію. Сировина для керамічної промисловості. Сировина для виробництва хлориду цирконію.
Див. також
Примітки
- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ Fletcher L. On baddeleyite (native zirconia), a new mineral, from Rakawana, Ceylon // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 1893. — Vol. 10. — P. 148–160. — ISSN 0026-461X; 1471-8022
- ↑ Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ Г. Кульчицька, Д. Черниш, Л. Сєтая. Українська номенклатура мінералів / відп. ред. О. Пономаренко. — К. : Академперіодика, 2022. — С. 58. — ISBN 978-966-360-463-3.
Література
Інтернет-ресурси
Посилання