Іван Адріанович Багмут
Іван Багмут в 1950-ті
Народився	7 червня 1903(1903-06-07) с. Бабайківка Новомосковського повіту Катеринославської губернії тепер Царичанського району Дніпропетровської області
Помер	20 серпня 1975(1975-08-20) (72 роки) Харків
Поховання	Міське кладовище № 2
Громадянство	СРСР
Національність	українець
Діяльність	письменник
Мова творів	Українська
Жанр	оповідання, повість, нарис
Учасник	німецько-радянська війна
Премії	Літературна премія імені Лесі Українки (1973 рік).

Іва́н А(н)дріа́нович Ба́гмут (7 червня 1903, Бабайківка — †20 серпня 1975, Харків) — український письменник, родом з Катеринославщини. Старший брат Йосипа Багмута. Жертва Сталінських репресій.

Іван Багмут народився в селі Бабайківка Новомосковського повіту Катеринославської губернії (тепер Царичанського району) 7 червня 1903 року. Батько його був вчителем і намагався дати синові добру освіту.

Навчався Іван спершу у Новомосковській чоловічій гімназії, продовжував освіту в учительській семінарії, яку закінчив 1921 року. Деякий час він вчителював у рідному селі, а згодом переїхав до Харкова. Тут І. Багмут працював інспектором Народного комісаріату освіти УРСР, став редактором відділу юнацької літератури у Державному видавництві України, літредактором художнього відділу Всеукраїнської радіоуправи, референтом в РАТАУ. В Харкові він продовжував навчання в сільськогосподарському інституті.

Наприкінці 20-х років Іван Багмут багато подорожував.

Наслідком подорожей стали публікації в харківських газетах та журналах, а скоро з'явились і книги: «Подорож до Небесних гір [Архівовано 26 вересня 2021 у Wayback Machine.]», «Преріями та джунглями Біробіджана», «Вибухи на півночі» та низка інших.

Іван Багмут був членом літературних організацій «Молодняк» та «Пролітфронт», але його літературна діяльність перервалася арештом влітку 1935 року.

9 серпня 1935 особлива нарада при Харківському управлінні НКВС УРСР за вигадану «контрреволюційну діяльність» засудила письменника на шість років позбавлення волі. Відбував строк у виправно-трудових таборах Чиб'ю, Уса, Абезь у Комі АРСР (тепер Республіка Комі). Працював геологом у пошуковій партії, яка обслуговувала будівництво Печорської залізниці. Після звільнення в 1941 р. письменник деякий час працював там же вільнонайманим, а з початком воєнних дій пішов добровольцем на фронт.^[1]

Учасник Німецько-радянської війни. Нагороджений двома медалями «За відвагу». І. Багмут був розвідником на Воронезькому фронті. В лютому 1943 року біля с. Білий Колодязь на Харківщині письменник був тяжко поранений і після ампутації ноги демобілізований. У лютому 1944 повернувся до Харкова, де працював директором Харківського відділення Укрлітфонду. У Харкові письменник поновив літературну діяльність, написавши в роки війни книжку «Записки розвідника» (1944).

Після війни Іван Багмут працював переважно в галузі дитячої літератури.

Член Спілки письменників України з 1946 року.

Помер Іван Адріанович 20 серпня 1975 року в Харкові. Похований на міському кладовищі № 2.

Збірки оповідань:

• «Гарячі джерела» (1947)
• «Оповідання» (1951)
• «Шматок пирога» (1957)
• «Злидні» (1958)
• «Знак на стіні» (1961)

Повісті:

• «Щасливий день суворівця Криничного» (1948)
• «Господарі Охотських гір» (1949)
• «Служу Радянському Союзу» (1950)
• «Блакитне плесо» (1959)
• «Записки солдата» (1961)
• «Подвиг творився так» (1961)
• «Пригоди чорного кота Лапченка, описані ним самим» (1964)
• «Життєпис слухняного хлопця» (1968)

П 'єси:

• «Дорога мамочка» (у співав., 1952)
• «Степи цвітуть» (1959)

Інші видання:

• «Вибране» (1964)
• Твори в 2-х томах (1983)

За літературну творчість у 1973 Іван Багмут був ушанований премією імені Лесі Українки. Цього ж року харківський суд переглянув його справу і скасував попередній вирок за відсутністю складу злочину. Письменник отримав реабілітацію.

• Заєць Іван. Іван Багмут. Літературно-критичний нарис. 1964, 1985.
• Багмут І. Записки солдата: Повісті, оповідання, нариси. — К.: Дніпро. 1975. — 503 с.
• Багмут И. А. Записки солдата: Повести и рассказы. — М.: Сов. Писатель, 1985. — 494 с., портр.
• Багмут І. Гострити зброю: [Інтерв'ю в переддень V з'їзду письменників України] // Прапор. — 1966. — № 5. — С. 2—3.
• Багмут Іван. Подорож до небесних гір. Нотатки туриста до центрального Тієнь-Шану. Літературний репортаж. — Харків — Дніпропетровське : Державне видавництво України, 1930. — 131 с. — 5000 прим.
• Історія української літератури. Т.6. Література періоду боротьби за перемогу соціалізму (1917—1932). — К., 1970. — 515 с.//Про Багмута — С. 72, 84.
• Історія української літератури у 2-х томах. Т.2. Радянська література. — К.: Наук. думка, 1988. — 742 с.//Про Багмута — С. 166, 172, 209, 218, 233, 325, 326.
• Мукомела О. Іван Багмут // З порога смерті: Письменники — жертви сталінських репресій. — К., 1991. — 1991. — С. 51—53.
• З літературної географії Приорілля: [Біографія І. Багмута] // Приоріл. правда. — 1971. — 22 квіт.
• Іван Андріанович Багмут: [Некролог] // Літ. Україна. — 1975. — 26 серп.
• Ющенко О. Побували в Галактиці!: [Спогад] // Березіль. — 1977. — № 9—10. — С.170-175.
• Тимченко В. Життєві і творчі горизонти // Прапор. — 1979. — № 6. — С.91—96.
• Нездійминога М. Жила-була сім'я… : [Про письменників Багмутів] // Приоріл. правда. — 1991. — 15 січ.
• Письменники України — жертви сталінських репресій: Іван Багмут // Нові рубежі. — 1992. — 15 груд.
• Багмут І. А. // УРЕ. — Т.1. — С. 400.
• Багмут І. А. // УРЕ. — 2-ге вид. — К., 1978. — Т.1. — С. 317 с.
• Иван Багмут // Писатели Украины в Великой Отечественной: Биобиблиограф. справочник. — К., 1985. — С. 17.
• Багмут Іван Андріанович // УРЕС. — 2-е вид. — К., 1987. — Т.3. — С. 122.

• Твори для дітей Івана Багмута в бібліотеці TOU